www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гемінга пульсар Гемінга Зображення Гемінга та Крабовидної туманності зроблоне телескопом ФерміДані спостереженняЕпоха J2

Гемінга (пульсар)

Гемінга

Зображення Гемінга та Крабовидної туманності, зроблоне телескопом Фермі
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Близнята
Пряме піднесення 06h 33m 54.15s
Схилення +17° 46′ 12.9″
Видима зоряна величина (V) 25.5
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) {{{radial_v}}} км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: {{{prop_mo_ra}}} мас/р
Схил.: {{{prop_mo_dec}}} мас/р
Паралакс (π) {{{parallax}}} ± {{{p_error}}} мас
Відстань 815 св. р.
(250 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		{{{absmag_v}}}
Інші позначення
SN 437, PSR B0633+17, PSR J0633+1746

Пульсар Гемінга (англ. Geminga) - нейтронна зоря, розташована приблизно за 250 парсек (бл. 800 світлових років) від Сонця у сузір'ї Близнят. Його назва є одночасно скороченням від англійського «Gemini gamma-ray source» («джерело гамма-променів у сузір'ї Близнят») та транкрипцією слів gh'è minga («його там не має») з ломбардського діалекту Мілану (вимовляється [ɡɛˈmiŋɡa]).

Пульсар ред.

Природа Гемінга була абсолютно невідомою протягом 20 років після її відкриття другим маленьким астрономічним супутником (SAS-2) НАСА. Нарешті, у березні 1991 року супутник ROSAT зафіксував періодичність м'якого рентгенівського випромінювання у 0.237 секунд. Таким чином, припускається, що Гемінга є свого роду видом нейтронної зорі — ядром масивної зорі, що вибухнула як наднова близько 300 000 років тому, і яке тепер деградує.

За однією з теорій, саме цей недалекий вибух був відповідальним за низьку густину міжзоряного середовища в безпосередній близькості від Сонячної системи. Це зона низької щільності називається Місцева бульбашка. Можливі докази цього включають висновки обсерваторії Аресібо, що місцеві мікрометрові за розміром міжзоряні метеорні частинки ймовірно походять з напрямку цієї зорі. Однак нещодавно було висловлено припущення, що за низьку щільність більш ймовірно відповідальні кілька наднових в підгрупі В1 рухомої групи Стожари, які стали суперзалишком наднової.

Відкриття та ідентифікація ред.

Положення Гемінга в Чумацькому шляху (крайнє справа трохи вище галактичного диску). Власник зображення: NASA/DOE/International LAT Team.

Гемінга став першим прикладом неідентифікованого гамма-джерела — джерела, яке не могло бути пов'язане з будь-якими об'єктами, відомими на інших довжинах хвиль. Вперше він був помічений як значний надлишок гамма-променів на очікуваному тлі дифузного випромінювання Чумацького Шляху супутником SAS-2 (Фіктел та ін., 1975), а потім супутником COS-B. Група SAS-2 повідомила про пульсацію гамма-сигналу з періодом близько 59 сек, хоча обмежена кількість виявлених гамма-променів (121 протягом чотирьох місяців) привела їх до висновку, що пульсація не була статистично переконливою. Через обмежену кутову роздільну здатність приладу (приблизно в 2,5° на 100MeV) і невелику кількість зафіксованих гамма-променів точне місце розташування джерела було невизначеним, обмеженим лише відносно великим «регіоном помилки». На момент виявлення Гемінга в цьому регіоні були відомі чотири слабкі джерела радіовипромінювання, два залишки наднової зірки на його межі та відома галактика-супутник Чумацького Шляху поруч з ним. Для жодного з цих відомих джерел не було встановлено переконливого зв'язку з джерелом гамма-випромінення, і група SAS-2 припустила, що найбільш ймовірним джерелом таких променів є невідкритий радіопульсар.

Незважаючи на значні витрати часу на спостереження, джерело так і лишалось неідентифікованим протягом всієї ери супутника COS-B; його дані, однак, дозволили виключити заявлену пульсацію в 59 сек. В цей час було висунуто багато припущень про джерело гамма-променів, але його природа залишалася загадкою до визначення кандидата у джерело рентгенівським супутником «Ейнштейн» — 1е 0630+178. Характеристики джерела рентгенівського випромінювання були унікальні: значна рентгенівська та візуальна світність, не було виявлено радіовипромінювання з допомогою чутливого інструменту масиву радіотелескопів Very Large Array, точкові емісії у візорі «Ейнштейна» дали оціночну відстань у 100 парсек, що поміщало об'єкт у нашій Галактиці. Зв'язок між джерелом гамма- та рентгенівського випромінення не було остаточно визначено до рентгенівського візора супутника ROSAT, який виявив пульсації у 237 мс, які також були помічені для гамма-променів інструментом EGRET і ретроспективно у даних супутників COS-B та SAS-2. Таким чином Гемінга виявилась першим прикладом радіо-тихого пульсара і слугувала ілюстрацією складності пов'язування гамма-випромінювання з об'єктами, відомими на інших довжинах хвиль: для встановлення зв'язку деякі властивості гамма-джерел, такі, як періодичність або змінність, слід виявити у кандидата у джерело на інших довжинах хвиль.

Цей принцип справдився і для Гемінга, коли в нього виявили і радіовипромінювання з тою самою періодичністю 237 мс на раніше недосліджених частотах 100 МГц і нижче.

Власний рух ред.

Власний рух Гемінга становить 178,2 кутових міллісекунд/рік, що відповідає проектованій швидкості 205 кілометрів на секунду. Це дуже швидко для зорі і зіставне з зорею Барнарда.

Вимірювання частоти ред.

У Гемінга був невеликий збій в кінці 1996 року, з частковою зміною частоті на 6,2 × 10−10. У 1998 р. дослідження ефемерид до збою припустило, що на частоту впливає рефлекторний рух внаслідок наявності планети малої маси на 5,1-річній орбіті, однак пізніше було показано, щоб збій був артефактом шуму, що впливає на частоту пульсацій Гемінга, а не справжнім орбітальним ефектом.

Примітки ред.

  1. ↑ Faherty, J.; Walter, F. M.; Anderson, J. (2007). The trigonometric parallax of the neutron star Geminga. Astrophysics and Space Science 308. с. 225. Bibcode:2007Ap&SS.308..225F. doi:10.1007/s10509-007-9368-0. 
  2. ↑ Bignami, G. F.; et al. (September 1983). An identification for ’Geminga’ (2CG 195+04) 1E 0630+178 - A unique object in the error box of the high-energy gamma-ray source. Astrophysical Journal 72. с. L9–L13. 
  3. Geminga [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Internet Encyclopedia of Science
  4. Gehrels, N.; Chen, W. (1993). The Geminga supernova as a possible cause of the local interstellar bubble. Nature 361 (6414). с. 706. Bibcode:1993Natur.361..706G. doi:10.1038/361706a0. 
  5. . Centauri Dreams. 28 лютого 2008. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 31 травня 2016. 
  6. T. W. Berghoefer, D. Breitschwerdt (2002). The origin of the young stellar population in the solar neighborhood - a link to the formation of the Local Bubble?. Astronomy and Astrophysics 390 (1). с. 299–306. Bibcode:2002A&A...390..299B. arXiv:astro-ph/0205128v2. doi:10.1051/0004-6361:20020627. 
  7. J. R. Gabel, F. C. Bruhweiler (8 січня 1998). . American Astronomical Society. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 14 березня 2014. 
  8. Thompson, D. J.; et al. (April 1977). Final SAS-2 gamma-ray results on sources in the galactic anticenter region. Astrophysical Journal 213. с. 252–262. Bibcode:1977ApJ...213..252T. doi:10.1086/155152. 
  9. Halpern, J. P.; Holt, S. S. (May 1992). Discovery of soft X-ray pulsations from the gamma-ray source Geminga. Nature 357. с. 222–224. Bibcode:1992Natur.357..222H. doi:10.1038/357222a0. 
  10. Bertsch, D. L.; et al. (May 1992). Pulsed high-energy gamma-radiation from Geminga (1E0630 + 178). Nature 357. с. 306. Bibcode:1992Natur.357..306B. doi:10.1038/357306a0. 
  11. Bignami, G. F.; Caraveo, P. A. (May 1992). Geminga - New Period Old Gamma-Rays. Nature 357. с. 287. Bibcode:1992Natur.357..287B. doi:10.1038/357287a0. 
  12. Mattox, J. R.; et al. (December 1992). SAS 2 observation of pulsed high-energy gamma radiation from Geminga. Astrophysical Journal 401. с. L23–L26. Bibcode:1992ApJ...401L..23M. doi:10.1086/186661. 
  13. Gil, J. A.; Khechinashvili, D. G.; Melikidze, G. I. (1998). Why is the Geminga pulsar radio quiet at frequencies higher than about 100 MHz?. ASP Conference Series 138. с. 119. Bibcode:1998ASPC..138..119G. 
  14. ↑ Jackson, M. S.; Halpern, J. P.; Gotthelf, E. V.; Mattox, J. R. (2002). A High-Energy Study of the Geminga Pulsar. The Astrophysical Journal 578 (2). с. 935–942. Bibcode:2002ApJ...578..935J. arXiv:astro-ph/0207001. doi:10.1086/342662. 
  15. Mattox, J. R.; Halpern, J. P.; Caraveo, P. A. (1998). Timing the Geminga Pulsar with Gamma-Ray Observations. The Astrophysical Journal 493 (2). с. 891–897. Bibcode:1998ApJ...493..891M. doi:10.1086/305144. 

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Geminga Zobrazhennya Geminga ta Krabovidnoyi tumannosti zroblone teleskopom FermiDani sposterezhennyaEpoha J2000Suzir ya BliznyataPryame pidnesennya 06h 33m 54 15sShilennya 17 46 12 9 Vidima zoryana velichina V 25 5AstrometriyaPromeneva shvidkist Rv radial v km cVlasnij ruh m Pr sh prop mo ra mas r Shil prop mo dec mas rParalaks p parallax p error masVidstan 815 sv r 250 pk Absolyutna zoryanavelichina MV absmag v Inshi poznachennyaSN 437 PSR B0633 17 PSR J0633 1746Pulsar Geminga angl Geminga nejtronna zorya roztashovana priblizno za 250 parsek 1 bl 800 svitlovih rokiv vid Soncya u suzir yi Bliznyat Jogo nazva ye odnochasno skorochennyam vid anglijskogo Gemini gamma ray source dzherelo gamma promeniv u suzir yi Bliznyat ta trankripciyeyu sliv gh e minga jogo tam ne maye z lombardskogo dialektu Milanu vimovlyayetsya ɡɛˈmiŋɡa 2 Zmist 1 Pulsar 2 Vidkrittya ta identifikaciya 3 Vlasnij ruh 4 Vimiryuvannya chastoti 5 Primitki 6 PosilannyaPulsar red Priroda Geminga bula absolyutno nevidomoyu protyagom 20 rokiv pislya yiyi vidkrittya drugim malenkim astronomichnim suputnikom SAS 2 NASA Nareshti u berezni 1991 roku suputnik ROSAT zafiksuvav periodichnist m yakogo rentgenivskogo viprominyuvannya u 0 237 sekund Takim chinom pripuskayetsya sho Geminga ye svogo rodu vidom nejtronnoyi zori yadrom masivnoyi zori sho vibuhnula yak nadnova blizko 300 000 rokiv tomu i yake teper degraduye 3 Za odniyeyu z teorij same cej nedalekij vibuh buv vidpovidalnim za nizku gustinu mizhzoryanogo seredovisha v bezposerednij blizkosti vid Sonyachnoyi sistemi Ce zona nizkoyi shilnosti nazivayetsya Misceva bulbashka 4 Mozhlivi dokazi cogo vklyuchayut visnovki observatoriyi Aresibo sho miscevi mikrometrovi za rozmirom mizhzoryani meteorni chastinki jmovirno pohodyat z napryamku ciyeyi zori 5 Odnak neshodavno bulo vislovleno pripushennya sho za nizku shilnist bilsh jmovirno vidpovidalni kilka nadnovih v pidgrupi V1 ruhomoyi grupi Stozhari 6 yaki stali superzalishkom nadnovoyi 7 Vidkrittya ta identifikaciya red nbsp Polozhennya Geminga v Chumackomu shlyahu krajnye sprava trohi vishe galaktichnogo disku Vlasnik zobrazhennya NASA DOE International LAT Team Geminga stav pershim prikladom neidentifikovanogo gamma dzherela dzherela yake ne moglo buti pov yazane z bud yakimi ob yektami vidomimi na inshih dovzhinah hvil Vpershe vin buv pomichenij yak znachnij nadlishok gamma promeniv na ochikuvanomu tli difuznogo viprominyuvannya Chumackogo Shlyahu suputnikom SAS 2 Fiktel ta in 1975 a potim suputnikom COS B Grupa SAS 2 povidomila pro pulsaciyu gamma signalu z periodom blizko 59 sek hocha obmezhena kilkist viyavlenih gamma promeniv 121 protyagom chotiroh misyaciv privela yih do visnovku sho pulsaciya ne bula statistichno perekonlivoyu Cherez obmezhenu kutovu rozdilnu zdatnist priladu priblizno v 2 5 na 100MeV i neveliku kilkist zafiksovanih gamma promeniv tochne misce roztashuvannya dzherela bulo neviznachenim obmezhenim lishe vidnosno velikim regionom pomilki Na moment viyavlennya Geminga v comu regioni buli vidomi chotiri slabki dzherela radioviprominyuvannya dva zalishki nadnovoyi zirki na jogo mezhi ta vidoma galaktika suputnik Chumackogo Shlyahu poruch z nim Dlya zhodnogo z cih vidomih dzherel ne bulo vstanovleno perekonlivogo zv yazku z dzherelom gamma viprominennya i grupa SAS 2 pripustila sho najbilsh jmovirnim dzherelom takih promeniv ye nevidkritij radiopulsar 8 Nezvazhayuchi na znachni vitrati chasu na sposterezhennya dzherelo tak i lishalos neidentifikovanim protyagom vsiyeyi eri suputnika COS B jogo dani odnak dozvolili viklyuchiti zayavlenu pulsaciyu v 59 sek V cej chas bulo visunuto bagato pripushen pro dzherelo gamma promeniv ale jogo priroda zalishalasya zagadkoyu do viznachennya kandidata u dzherelo rentgenivskim suputnikom Ejnshtejn 1e 0630 178 2 Harakteristiki dzherela rentgenivskogo viprominyuvannya buli unikalni znachna rentgenivska ta vizualna svitnist ne bulo viyavleno radioviprominyuvannya z dopomogoyu chutlivogo instrumentu masivu radioteleskopiv Very Large Array tochkovi emisiyi u vizori Ejnshtejna dali ocinochnu vidstan u 100 parsek sho pomishalo ob yekt u nashij Galaktici Zv yazok mizh dzherelom gamma ta rentgenivskogo viprominennya ne bulo ostatochno viznacheno do rentgenivskogo vizora suputnika ROSAT yakij viyaviv pulsaciyi u 237 ms 9 yaki takozh buli pomicheni dlya gamma promeniv instrumentom EGRET 10 i retrospektivno u danih suputnikiv COS B ta SAS 2 11 12 Takim chinom Geminga viyavilas pershim prikladom radio tihogo pulsara i sluguvala ilyustraciyeyu skladnosti pov yazuvannya gamma viprominyuvannya z ob yektami vidomimi na inshih dovzhinah hvil dlya vstanovlennya zv yazku deyaki vlastivosti gamma dzherel taki yak periodichnist abo zminnist slid viyaviti u kandidata u dzherelo na inshih dovzhinah hvil Cej princip spravdivsya i dlya Geminga koli v nogo viyavili i radioviprominyuvannya z toyu samoyu periodichnistyu 237 ms na ranishe nedoslidzhenih chastotah 100 MGc i nizhche 13 Vlasnij ruh red Vlasnij ruh Geminga stanovit 178 2 kutovih millisekund rik sho vidpovidaye proektovanij shvidkosti 205 kilometriv na sekundu 1 Ce duzhe shvidko dlya zori i zistavne z zoreyu Barnarda Vimiryuvannya chastoti red U Geminga buv nevelikij zbij v kinci 1996 roku z chastkovoyu zminoyu chastoti na 6 2 10 10 14 U 1998 r doslidzhennya efemerid do zboyu pripustilo sho na chastotu vplivaye reflektornij ruh vnaslidok nayavnosti planeti maloyi masi na 5 1 richnij orbiti 15 odnak piznishe bulo pokazano shob zbij buv artefaktom shumu sho vplivaye na chastotu pulsacij Geminga a ne spravzhnim orbitalnim efektom 14 Primitki red a b Faherty J Walter F M Anderson J 2007 The trigonometric parallax of the neutron star Geminga Astrophysics and Space Science 308 s 225 Bibcode 2007Ap amp SS 308 225F doi 10 1007 s10509 007 9368 0 a b Bignami G F et al September 1983 An identification for Geminga 2CG 195 04 1E 0630 178 A unique object in the error box of the high energy gamma ray source Astrophysical Journal 72 s L9 L13 Geminga Arhivovano 7 listopada 2017 u Wayback Machine Internet Encyclopedia of Science Gehrels N Chen W 1993 The Geminga supernova as a possible cause of the local interstellar bubble Nature 361 6414 s 706 Bibcode 1993Natur 361 706G doi 10 1038 361706a0 The Sun s Exotic Neighborhood Centauri Dreams 28 lyutogo 2008 Arhiv originalu za 9 listopada 2017 Procitovano 31 travnya 2016 T W Berghoefer D Breitschwerdt 2002 The origin of the young stellar population in the solar neighborhood a link to the formation of the Local Bubble Astronomy and Astrophysics 390 1 s 299 306 Bibcode 2002A amp A 390 299B arXiv astro ph 0205128v2 doi 10 1051 0004 6361 20020627 J R Gabel F C Bruhweiler 8 sichnya 1998 51 09 Model of an Expanding Supershell Structure in the LISM American Astronomical Society Arhiv originalu za 15 bereznya 2014 Procitovano 14 bereznya 2014 Thompson D J et al April 1977 Final SAS 2 gamma ray results on sources in the galactic anticenter region Astrophysical Journal 213 s 252 262 Bibcode 1977ApJ 213 252T doi 10 1086 155152 Halpern J P Holt S S May 1992 Discovery of soft X ray pulsations from the gamma ray source Geminga Nature 357 s 222 224 Bibcode 1992Natur 357 222H doi 10 1038 357222a0 Bertsch D L et al May 1992 Pulsed high energy gamma radiation from Geminga 1E0630 178 Nature 357 s 306 Bibcode 1992Natur 357 306B doi 10 1038 357306a0 Bignami G F Caraveo P A May 1992 Geminga New Period Old Gamma Rays Nature 357 s 287 Bibcode 1992Natur 357 287B doi 10 1038 357287a0 Mattox J R et al December 1992 SAS 2 observation of pulsed high energy gamma radiation from Geminga Astrophysical Journal 401 s L23 L26 Bibcode 1992ApJ 401L 23M doi 10 1086 186661 Gil J A Khechinashvili D G Melikidze G I 1998 Why is the Geminga pulsar radio quiet at frequencies higher than about 100 MHz ASP Conference Series 138 s 119 Bibcode 1998ASPC 138 119G a b Jackson M S Halpern J P Gotthelf E V Mattox J R 2002 A High Energy Study of the Geminga Pulsar The Astrophysical Journal 578 2 s 935 942 Bibcode 2002ApJ 578 935J arXiv astro ph 0207001 doi 10 1086 342662 Mattox J R Halpern J P Caraveo P A 1998 Timing the Geminga Pulsar with Gamma Ray Observations The Astrophysical Journal 493 2 s 891 897 Bibcode 1998ApJ 493 891M doi 10 1086 305144 Fichtel C E et al May 1975 High energy gamma ray results from the second small astronomy satellite Astrophysical Journal 198 163 182 Bibcode 1975ApJ 198 163F doi 10 1086 153590 Posilannya red Spaceflight Now Cannonball pulsar seen flying across space Arhivovano 26 sichnya 2021 u Wayback Machine ESA Hipparcos pinpoints an amazing gamma ray clock Arhivovano 14 travnya 2011 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Geminga pulsar amp oldid 36120004