www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гельмут Лахенман 27 листопада 1935 1935 11 27 Штутгарт німецький композитор вважається засновником так званої інструмент

Гельмут Лахенман

Гельмут Лахенман (27 листопада 1935(1935-11-27), Штутгарт) — німецький композитор, вважається засновником так званої інструментальної конкретної музики.

Гельмут Лахенман
Helmut Lachenmann
Основна інформація
Дата народження 27 листопада 1935(1935-11-27) (87 років)
Місце народження Штутгарт, Німеччина
Громадянство Німеччина
Професія композитор
Освіта Штутгартська вища школа музики і театру (1958)
Вчителі Луїджі Ноно, Johann Nepomuk Davidd і Jürgen Uhded
Відомі учні Arturo Gervasonid
Інструменти фортепіано
Жанр академічна музика
Заклад Паризька вища національна консерваторія музики й танцю, Hanover University of Music, Drama and Mediad і Штутгартська вища школа музики і театру
Лейбли ECM Recordsd
Нагороди

Гамбурзька премія імені Бахаd (1972)

Берлінська художня преміяd (2008)

BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2010)

премія Ернста Сіменса (1997)

Royal Philharmonic Society Music Awardsd

 Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Музичну освіту почав здобувати у Штутгарті, де з 1955 до 1958 займався фортепіано у Юргена Уде та вивчав теорію і композицію у Непомука Давида. Згодом продовжив своє навчання у Венеції під керівництвом Луїджі Ноно, ставши його першим приватним учнем (1958—1960) та Карлгайнца Штокгаузена (1963—1964). У 1965 протягом короткого часу працював у студії електронної музики Гентського Університету, де написав свій єдиний електронний твір «Szenario», після чого зосередився виключно на інструментальній музиці.

Педагогічна діяльність ред.

У 1966—1970 викладав у Вищій школі музики у Штутгарті, згодом, у 1970—1976 у Людвігсбурзі. Отримав звання (посаду) професора композиції у Ганновері (1976—1981), згодом у Штутгарті (1981—1999). Серед чисельних запрошень для проведення семінарів з композиції Дармштадт (неодноразово, починаючи з 1972), Базель (1972—1973), Бразилія (1978 та 1982), Торонто (1982), Буенос-Айрес, Сантьяго де Чилі та Токіо (1984), Блоне (1988), Акіошида (Японія, 1993), Війтасаарі (Фінляндія, 1998), Нью-Йорк (Джульярдська школа, 2001), Фроммівська фундація (Гарвард, 2008).

Лахенман є почесним доктором Ганноверського, Дрезденського та Кельнського університетів та членом Берлінської, Гамбурзької, Лейпцізької, Мангеймської, Мюнхенської та Брюссельської Академій мистецтв.

Творчість ред.

Намагаючись вийти за межі серійної музики, Лахенман зосереджується на вивченні звукового феномену самого по собі, а особливо на механізмах та різних способах (звуковидобування) продукування звуку.

Лахенман трактує свою творчість, як «інструментальну конкретну музику», музична мова, якої охоплює цілий звуковий світ. Це стає можливим через використання нетрадиційних способів гри на музичних інструментах. Для нього це музика, «в якій звукові події організовані таким чином, що спосіб, яким вони породжуються є принаймні на стільки ж важливим, як сукупна акустична якість». Як наслідок, такі якості, як тембр, гучність та інші, не створюють звуки заради них самих, а описують чи позначають конкретну ситуацію: слухаючи, ви чуєте умови, в яких відбувається звукова чи шумова дія, ви чуєте які матерії та енергії задіяні та якого опору зазнають. «Замість пунктуального і непорушного звуку, у моїй музиці слід розрізняти різні види звуку: явища коливання, імпульси, статичні кольори, флуктуації, текстури та структури».

Окрім нетрадиційних способів звуковидобування на музичних інструментах, композитор використовує також некласичні способи співу, зокрема спів на вдих.

Твори Лахенмана постійно виконуються на концертах фестивалів сучасної музики.

Список творів ред.

  • 1956: Fünf Variationen über ein Thema von Franz Schubert для фортепіано
  • 1959: Souvenir для 41 інструменту
  • 1961-1962: Echo Andante для фортепіано
  • 1963: Wiegenmusik для фортепіано
  • 1965: Струнне тріо для скрипки, альта та віолончелі
  • 1965-1966: Intérieur I для одного перкусіоніста
  • 1966-1967, друга редакція 1968: Trio fluido для кларнета, альта та ударних
  • 1966-1968, друга редакція 1990: Ноктюрн (Musik für Julia) для віолончелі та малого оркестру (2 flutes [any one + piccolo], trumpet, harp, timpani, 3 percussion, 19 strings)
  • 1967, друга редакція 1990, третя редакція 1993: Consolation I (на текст Ернста Толлера) для 12-ти змішаних голосів та 4-х перкусіоністів
  • 1968: Consolation II (на текст Весобрунської молитви) для 16-ти змішаних голосів
  • 1968: temA (vocalise) для мецо-сопрано, флейти та віолончелі
  • 1968-1969, друга редакція 1994: Air для великого оркестру та соло перкусії
  • 1969-1970: Pression для віолончелі
  • 1970: Dal niente (Intérieur III) для кларнета
  • 1970, друга редакція 1988: Guero для фортепіано
  • 1970-1971: Kontrakadenz для великого оркестру
  • 1971-1972, друга редакція 1978, третя редакція 1988: Gran Torso для струнного квартету
  • 1972: Klangschatten — mein Saitenspiel для 3-х фортепіано та 48 струнних
  • 1974-1975: Fassade для великого оркестру
  • 1974-1975: Schwankungen am Rand для мідних, ударних та струнних
  • 1975-1976, друга редакція 1982: Accanto для кларнета, оркестру та плівки
  • 1977: Salut für Caudwell для 2-х гітар (зі скордатурою)
  • 1979-1980: Tanzsuite mit Deutschlandlied для підсиленого струнного квартету та великого оркестру
  • 1980: Ein Kinderspiel (7 маленьких п'єс) для фортепіано
  • 1981-1983: Harmonica для туби та великого оркестру
  • 1982-1984: Mouvement (- vor der Erstarrung) для ансамблю
  • 1984-1985, друга редакція 1986: Ausklang для фортепіано та великого оркестру
  • 1985-1987: Staub для великого оркестру (72-73 players)
  • 1986: Toccatina (етюд) для скрипки соло
  • 1986-1988, друга редакція 1989: Allegro sostenuto для кларнета (+ бас-кларнет), віолончелі та фортепіано
  • 1988-1989: Tableau для великого оркестру
  • 1989: Другий струнний квартет 'Reigen seliger Geister'
  • 1991-1992: …zwei Gefühle…, Musik mit Leonardo (in memoriam Luigi Nono, на тексти Леонардо да Вінчі у перекладі Курта Герштенберга та Фрідріха Ніцше) для читців та малого оркестру
  • 1990-1996, друга редакція 1999: Дівчинка з сірниками (Das Mädchen mit den Schwefelhölzern), опера, лібретто з текстів Ганса Крістіана Андерсена, Леонардо да Вінчі, Гудрун Энсслін, Фрідріха Ніцше
  • 1997-1998, друга редакція 2000: Serynade для фортепіано
  • 2000: Sakura (варіації на японську пісню) для саксофона, фортепіано та ударних
  • 2000-2001, друга редакція 2002: Третій струнний квартет 'Grido'
  • 2002-2003, друга редакція 2004: Schreiben для великого оркестру
  • 2004-2005: Concertini для малого оркестру
  • 2007-2008: Got Lost… музика для голосу та фортепіано на тексти Фрідріха Ніцше і Фернандо Пессоа
  • 2010—2011: Concerto для 8-ми валторн та оркестру, для Musica Viva Munich

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Komponisten-Porträts: Bilder und Daten — 1 — Reclam-Verlag, 2003. — 400 с. — ISBN 978-3-15-018268-0
    d:Track:Q115179161d:Track:Q558781

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Gelmut Lahenman 27 listopada 1935 1935 11 27 Shtutgart nimeckij kompozitor vvazhayetsya zasnovnikom tak zvanoyi instrumentalnoyi konkretnoyi muziki Gelmut LahenmanHelmut LachenmannOsnovna informaciyaData narodzhennya 27 listopada 1935 1935 11 27 87 rokiv Misce narodzhennya Shtutgart NimechchinaGromadyanstvo NimechchinaProfesiya kompozitorOsvita Shtutgartska visha shkola muziki i teatru 1958 1 Vchiteli Luyidzhi Nono Johann Nepomuk Davidd i Jurgen UhdedVidomi uchni Arturo GervasonidInstrumenti fortepianoZhanr akademichna muzikaZaklad Parizka visha nacionalna konservatoriya muziki j tancyu Hanover University of Music Drama and Mediad i Shtutgartska visha shkola muziki i teatruLejbli ECM RecordsdNagorodi Gamburzka premiya imeni Bahad 1972 Berlinska hudozhnya premiyad 2008 BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards 2010 premiya Ernsta Simensa 1997 Royal Philharmonic Society Music Awardsd Fajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Pedagogichna diyalnist 3 Tvorchist 4 Spisok tvoriv 5 Div takozh 6 Primitki 7 PosilannyaBiografiya red Muzichnu osvitu pochav zdobuvati u Shtutgarti de z 1955 do 1958 zajmavsya fortepiano u Yurgena Ude ta vivchav teoriyu i kompoziciyu u Nepomuka Davida Zgodom prodovzhiv svoye navchannya u Veneciyi pid kerivnictvom Luyidzhi Nono stavshi jogo pershim privatnim uchnem 1958 1960 ta Karlgajnca Shtokgauzena 1963 1964 U 1965 protyagom korotkogo chasu pracyuvav u studiyi elektronnoyi muziki Gentskogo Universitetu de napisav svij yedinij elektronnij tvir Szenario pislya chogo zoseredivsya viklyuchno na instrumentalnij muzici Pedagogichna diyalnist red U 1966 1970 vikladav u Vishij shkoli muziki u Shtutgarti zgodom u 1970 1976 u Lyudvigsburzi Otrimav zvannya posadu profesora kompoziciyi u Gannoveri 1976 1981 zgodom u Shtutgarti 1981 1999 Sered chiselnih zaproshen dlya provedennya seminariv z kompoziciyi Darmshtadt neodnorazovo pochinayuchi z 1972 Bazel 1972 1973 Braziliya 1978 ta 1982 Toronto 1982 Buenos Ajres Santyago de Chili ta Tokio 1984 Blone 1988 Akioshida Yaponiya 1993 Vijtasaari Finlyandiya 1998 Nyu Jork Dzhulyardska shkola 2001 Frommivska fundaciya Garvard 2008 Lahenman ye pochesnim doktorom Gannoverskogo Drezdenskogo ta Kelnskogo universitetiv ta chlenom Berlinskoyi Gamburzkoyi Lejpcizkoyi Mangejmskoyi Myunhenskoyi ta Bryusselskoyi Akademij mistectv Tvorchist red Namagayuchis vijti za mezhi serijnoyi muziki Lahenman zoseredzhuyetsya na vivchenni zvukovogo fenomenu samogo po sobi a osoblivo na mehanizmah ta riznih sposobah zvukovidobuvannya produkuvannya zvuku Lahenman traktuye svoyu tvorchist yak instrumentalnu konkretnu muziku muzichna mova yakoyi ohoplyuye cilij zvukovij svit Ce staye mozhlivim cherez vikoristannya netradicijnih sposobiv gri na muzichnih instrumentah Dlya nogo ce muzika v yakij zvukovi podiyi organizovani takim chinom sho sposib yakim voni porodzhuyutsya ye prinajmni na stilki zh vazhlivim yak sukupna akustichna yakist Yak naslidok taki yakosti yak tembr guchnist ta inshi ne stvoryuyut zvuki zaradi nih samih a opisuyut chi poznachayut konkretnu situaciyu sluhayuchi vi chuyete umovi v yakih vidbuvayetsya zvukova chi shumova diya vi chuyete yaki materiyi ta energiyi zadiyani ta yakogo oporu zaznayut Zamist punktualnogo i neporushnogo zvuku u moyij muzici slid rozriznyati rizni vidi zvuku yavisha kolivannya impulsi statichni kolori fluktuaciyi teksturi ta strukturi Okrim netradicijnih sposobiv zvukovidobuvannya na muzichnih instrumentah kompozitor vikoristovuye takozh neklasichni sposobi spivu zokrema spiv na vdih Tvori Lahenmana postijno vikonuyutsya na koncertah festivaliv suchasnoyi muziki Spisok tvoriv red 1956 Funf Variationen uber ein Thema von Franz Schubert dlya fortepiano 1959 Souvenir dlya 41 instrumentu 1961 1962 Echo Andante dlya fortepiano 1963 Wiegenmusik dlya fortepiano 1965 Strunne trio dlya skripki alta ta violoncheli 1965 1966 Interieur I dlya odnogo perkusionista 1966 1967 druga redakciya 1968 Trio fluido dlya klarneta alta ta udarnih 1966 1968 druga redakciya 1990 Noktyurn Musik fur Julia dlya violoncheli ta malogo orkestru 2 flutes any one piccolo trumpet harp timpani 3 percussion 19 strings 1967 druga redakciya 1990 tretya redakciya 1993 Consolation I na tekst Ernsta Tollera dlya 12 ti zmishanih golosiv ta 4 h perkusionistiv 1968 Consolation II na tekst Vesobrunskoyi molitvi dlya 16 ti zmishanih golosiv 1968 temA vocalise dlya meco soprano flejti ta violoncheli 1968 1969 druga redakciya 1994 Air dlya velikogo orkestru ta solo perkusiyi 1969 1970 Pression dlya violoncheli 1970 Dal niente Interieur III dlya klarneta 1970 druga redakciya 1988 Guero dlya fortepiano 1970 1971 Kontrakadenz dlya velikogo orkestru 1971 1972 druga redakciya 1978 tretya redakciya 1988 Gran Torso dlya strunnogo kvartetu 1972 Klangschatten mein Saitenspiel dlya 3 h fortepiano ta 48 strunnih 1974 1975 Fassade dlya velikogo orkestru 1974 1975 Schwankungen am Rand dlya midnih udarnih ta strunnih 1975 1976 druga redakciya 1982 Accanto dlya klarneta orkestru ta plivki 1977 Salut fur Caudwell dlya 2 h gitar zi skordaturoyu 1979 1980 Tanzsuite mit Deutschlandlied dlya pidsilenogo strunnogo kvartetu ta velikogo orkestru 1980 Ein Kinderspiel 7 malenkih p yes dlya fortepiano 1981 1983 Harmonica dlya tubi ta velikogo orkestru 1982 1984 Mouvement vor der Erstarrung dlya ansamblyu 1984 1985 druga redakciya 1986 Ausklang dlya fortepiano ta velikogo orkestru 1985 1987 Staub dlya velikogo orkestru 72 73 players 1986 Toccatina etyud dlya skripki solo 1986 1988 druga redakciya 1989 Allegro sostenuto dlya klarneta bas klarnet violoncheli ta fortepiano 1988 1989 Tableau dlya velikogo orkestru 1989 Drugij strunnij kvartet Reigen seliger Geister 1991 1992 zwei Gefuhle Musik mit Leonardo in memoriam Luigi Nono na teksti Leonardo da Vinchi u perekladi Kurta Gershtenberga ta Fridriha Nicshe dlya chitciv ta malogo orkestru 1990 1996 druga redakciya 1999 Divchinka z sirnikami Das Madchen mit den Schwefelholzern opera libretto z tekstiv Gansa Kristiana Andersena Leonardo da Vinchi Gudrun Ensslin Fridriha Nicshe 1997 1998 druga redakciya 2000 Serynade dlya fortepiano 2000 Sakura variaciyi na yaponsku pisnyu dlya saksofona fortepiano ta udarnih 2000 2001 druga redakciya 2002 Tretij strunnij kvartet Grido 2002 2003 druga redakciya 2004 Schreiben dlya velikogo orkestru 2004 2005 Concertini dlya malogo orkestru 2007 2008 Got Lost muzika dlya golosu ta fortepiano na teksti Fridriha Nicshe i Fernando Pessoa 2010 2011 Concerto dlya 8 mi valtorn ta orkestru dlya Musica Viva MunichDiv takozh red Spiv na vdihPrimitki red Komponisten Portrats Bilder und Daten 1 Reclam Verlag 2003 400 s ISBN 978 3 15 018268 0 d Track Q115179161d Track Q558781Posilannya red Gelmut Lahenman Arhivovano 29 sichnya 2018 u Wayback Machine na sajti IRCAM Vebsajt Gelmuta Lahenmana nim Storinka Arhivovano 15 serpnya 2017 u Wayback Machine na sajti vidavnictva Breitkopf amp Hartel Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gelmut Lahenman amp oldid 36119638