| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (червень 2020) |
«Гаррі Поттер та Смертельні Реліквії» (англ. «Harry Potter and the Deathly Hallows») — двосерійний фантастичний фільм за однойменним романом британської письменниці Джоан Роулінг, який з'явився на екранах у 2010 році. Перша частина вийшла у світовий прокат прем'єрою у Лондоні 12 листопада 2010, в Україні 18 листопада того ж року, а друга 15 липня 2011 року.
| «Гаррі Поттер та Смертельні Реліквії» | |
|---|---|
| Harry Potter and the Deathly Hallows | |
| | |
| Жанр | Фентезі, Пригоди |
| Режисер | Девід Єйтс |
| Продюсер | Девід Гейман Девід Барон |
| Сценарист | Стів Кловз Джоан Роулінг |
| На основі | Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії |
| У головних ролях | Деніел Редкліф Емма Вотсон Руперт Грінт Алан Рікман Рейф Файнз Гелена Бонем Картер |
| Оператор | Едуардо Серра |
| Композитор | Александр Деспла Мотиви: Джон Вільямс |
| Кінокомпанія | студія Heyday Films |
| Дистриб'ютор | Warner Bros. Pictures Україна: «Кіноманія» |
| Мова | Англійська мова Парселмова |
| Країна | Велика Британія США |
| Попередній | Напівкровний Принц |
| harrypotter.com | |
| Гаррі Поттер і смертельні реліквії у Вікісховищі |
Загалом Редагувати
Створення Редагувати
Розвиток проєкту Редагувати
Думка про представлення книги Роулінґ двома фільмами вперше з'явилась у 2004 році, коли створювався «Келих вогню». Щодо «Смертельних Реліквій» творці довго вагались. Хоча про ідею створення двосерійного фільму було оголошено в середині 2007 року, серйозно за це взялися, коли продюсер Девід Гейман отримав змогу поговорити зі сценаристом фільму Стівом Кловзом і розповів йому про згоду Роулінґ. Роботу над сценарієм другої частини Кловз розпочав у квітні 2009.
Сценарист Стів Кловз про рішення зняти за мотивами останньої книги про Гаррі Поттера фільм, що складатиметься із двох частин:
| Колись ми серйозно задумувалися над представленням «Келиха вогню» двома фільмами. Тож ідея не зовсім і нова. Щодо «Смертельних Реліквій», я зрозумів, від першого моменту, коли я почав читати твір, до останнього, — втиснути історію в один фільм буде складним завданням. Інші в «команді» відчували те саме. І думка про два фільми з'явилася влітку 2007. Спочатку ми не сприйняли це серйозно. Але зрештою всі розуміли, що попри проблеми на початку, у майбутньому це стане гучним творчим рішенням. Звичайно, дехто думав, що ми божевільні. Коли я вперше розповів про це моїй дружині, вона на мене дивилася якось косо. Але це насправді неймовірно, бо ми зможемо трохи розтягнути історію і побути довше з героями. Сюжет сповнений емоцій, тож має бути й відведено час дихати. Особисто я вважаю, що маю не підвести Джоан Ролінґ, — і зберегти цілісність твору — і фанів — за їх вірність усі ці роки — й дати їм найкращу, найповнішу можливу пригоду. |
Як каже виконавчий директор Warner Bros. Алан Фредерік Горн, це дозволить «півтори години згадувати, чим був цей франчайз, прослухати кожне слово і зрозуміти ідеї цієї дивовижної історії». Гейман описав роботу над розділенням історії так: ««Смертельні Реліквії» дуже багаті, сюжет надзвичайно насичений, тож після обговорення з Джоан Роулінґ, ми дійшли висновку, що фільм потребує двох частин». Кловз не мав змоги почати роботу над сценарієм, доки страйк Гільдії Сценаристів Америки 2007-2008 років не дійшов кінця.
До того, як Девід Йєтс офіційно посів крісло режисера, деякі інші особи були зацікавлені у проєкті. Альфонсо Куарон, режисер «В'язня Азкабану», заявляв, що його приваблює перспектива повернення. Гільєрмо дель Торо, який був одним із найімовірніших кандидатур на місце режисера «В'язня Азкабану», також був зацікавлений роботою над «Смертельними Реліквіями», але участь у проєкті «Гобіт» не дала змоги займатись ними.
Продюсерами двочастинного фільму Ролінґ призначила Девіда Баррона разом із Девідом Гейманом. Гейман зазначив, що останні фільми будуть набагато ближчі до книги, ніж усі попередні, адже двочастинна адаптація дозволяє це реалізувати. Деніел Редкліфф сказав: «Це фільм-шлях, особливо перша частина. Люди настільки звикли бачити Гаррі у Гоґвортсі, а дія розвивається зовсім не там. Це, схоже, означає, що фільм буде повен свіжих, оновлених речей. Люди дивитимуться на все новим, свіжим поглядом, бо все виглядає зовсім інакше, коли ти не сидиш в одній кімнаті увесь час».
Йетс та Гейман зазначили те саме. Деякі події сьомої частини були взяті до уваги при написанні шостого фільму задля створення ефекту шляху.
Декорації Редагувати
Стюарт Креґ, оформлювальний дизайнер усіх попередніх фільмів, повернеться у Смертельних Реліквіях. Буде створено декілька нових місць дії, включаючи Маєток Мелфоїв та Котедж Мушля. Деякі декорації для фільму буде перебудовано, зокрема Таємну Кімнату та нове Міністерство магії.
Зйомка Редагувати
Пре-продакшн було розпочато 26 січня 2009, а власне знімання 19 лютого 2009 на Leavesden Studios, де знімалися й попередні шість фільмів. Pinewood Studios стала другою студією, де розташували знімальний процес. Бруно Дельбоннель, кінооператор шостого фільму, не мав бажання повернутися у «Смертельних Реліквіях», бо боявся повторення самого себе. Тому оператором для обох частин фільму було обрано Едуардо Серра. Режисер Девід Йєтс висловився, що фільм зніматиметься з використанням «багатьох ручних камер». Також він казав: «Я хочу струшувати речі щоразу, як я входжу до цього світу. Люблю експериментувати під час роботи». У жовтні 2009, Ральф Файнс почав зніматись у своїй ролі Лорда Волдеморта. Багато дорослих акторів теж готувалися зніматись саме у цей період. Команда також була знята у лісі Свінфлі та Свіжому заході (Freshwater West) (Котедж Мушля) як у двох головних місцях знімання поза приміщенням разом із поселеннями Лавенгам у Суффолку та вулицями міста Лондон.
Костюми Редагувати
Костюми Частини 1 розробила Джені Темім, яка створювала костюми для поттеріани, починаючи з «В'язня Азкабану» (2004). Темім розповіла про своє головне творіння: весільну сукню для Флер. Вона «хотіла, щоб це була відьмацька сукня, але аж ніяк не костюм на Гелловін. Сукня — біла, але потрібно було додати їй чогось фантастичного. Тож на ній є фенікс, що символізує любов, зокрема, тому, що фенікс — це відродження, а любов не помирає, вона завжди народжується знову». Темім звинувачували у копіюванні дизайну весільної сукні зі схожої в Осінній колекції 2008 року Александра Макквіна.
Візуальні ефекти Редагувати
Компанію Double Negative, що створювала візуальні спецефекти для усіх фільмів серії починаючи з «В'язня Азкабану», було запрошено для забезпечення комп'ютерних ефектів та для фінальних екранізацій історії «Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії» (частини 1 та 2). Команда тісно співпрацювала із відповідальним за візуальні ефекти Тімом Берком. Керівником групи був Девід Вікері, продюсером візуальних ефектів — Шарлотта Лоулейн. Основна команда включала також відповідального за 3D — Ріка Лері та за 2D — Сін Стренкс.
Робота Double Negative у першій частині «Смертельних Реліквій» містила іржавіння логотипа Ворнер Бразерс на початку фільму та просторове розширення Барлогу з його територією. Додаткові роботи було зроблено і з хатиною Ксенофілія Лавґуда, а саме розширено її за допомогою 3D графіки та намальовано атаку Смертежерів. Double Negative клопітливо робили ефекти з димом Смертежерів, починаючи зі стадії 'обдертої людини', куряви, газу в летючому положенні й закінчуючи їхньою живо відзнятою підготовкою до посадки. Інша робота полягала в створенні Патронуса, що перервав весілля і повідомив, що Міністерство Магії захоплене Волдемортом.
Залученою до знімання була також оскароносна компанія Framestore, що займається візуальними ефектами. Колективом цієї компанії була намальована анімаційна короткометражка, включена в історію, Казка про трьох братів, режисером мультика є Бен Гайбон. Як і у попередніх фільмах, компанією створено більшість комп'ютерних істот, таких, як Добі чи Крічер. У «Смертельних Реліквіях» повернулися Нік Дудмен у ролі дизайнера ефектів зі створіннями, Тім Берк як головний з візуальних ефектів, Фіона Вейр директором кастингу й Аманда Найт дизайнер образів та макіяжу. Ґреґ Павелл і Девід Холмс знову будуть директором трюків і каскадером відповідно.
Акторський склад Редагувати
До виходу книги, Джейсон Ісаакс думав, що не братиме участь у Смертельних Реліквіях. Його хвилювало, чи не замалою буде роль містера Мелфоя у фільмі виходячи з того, що героя було ув'язнено у минулій історії. Якось, зустрівши Роулінґ на обіді, він припав їй до колін і мовив: «Витягніть мене з в'язниці, благаю вас». Ролінґ заспокоїла Ісаакса сказавши: «Ви вільні. Розділ 1» Ісаакса було включено до лав акторів фільму одразу ж.
9 серпня 2009 Джошуа Гердмен повідомив, що Джемі Вейлетт не повернеться у ролі Вінсента Креба у сьомому Гаррі Поттері. Місце Вейлеттового героя в історії посяде герой Гердмена, Ґреґорі Ґойл.
Режисер Девід Йєтс повідомив, що для кінцевої сцени, яка розгортається через дев'ятнадцять років після основної історії не набиратимуться старші актори для виконання головних ролей. Для «старішання» персонажів буде використано комп'ютерні спецефекти.
Частина 1 Редагувати
Частина 2 Редагувати
Посилання Редагувати
- Сторінка про ряд кінострічок про Гаррі Поттера, «Гаррі Поттер - Україна» на Facebook
- Harry Potter and the Deathly Hallows: Part I на сайті IMDb (англ.)
- Harry Potter and the Deathly Hallows: Part II на сайті IMDb (англ.)
- Harry Potter and the Deathly Hallows: Part I на сайті AllMovie (англ.)
Примітки Редагувати
- Прем’єра передостаннього фільму про Гаррі Поттера відбулася у Лондоні[недоступне посилання з липня 2019]
- . MuggleNet. 20 січня 2009. Архів оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 14 лютого 2009.
- . The Leaky Cauldron. 25 березня 2009. Архів оригіналу за 28 березня 2009. Процитовано 26 березня 2009.
- . Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 7 жовтня 2010.
- . Panalux. January 2009. с. 1. Архів оригіналу за 19 лютого 2009. Процитовано 14 лютого 2009.
- . The Leaky Cauldron. 31 березня 2009. Архів оригіналу за 4 квітня 2009. Процитовано 31 березня 2009.
- Posted by: Sue. . The Leaky Cauldron. Архів оригіналу за 27 січня 2010. Процитовано 9 грудня 2009.
- Will, Exclusive. Suffolk Free Press. Suffolk Free Press. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 23 червня 2010.