«Гарольд в Італії» (фр. Harold en Italie) ― симфонія для оркестру з солюючим альтом Гектора Берліоза, op. 16. Твір написаний в 1834 році і присвячений другові композитора, Юберу Феррану. За жанром «Гарольд в Італії» займає проміжне місце між симфонією і концертом. «Гарольд в Італії» вважається одним з найбільших творів для альта у світовій музичній літературі і входить в репертуар відомих виконавців на цьому інструменті. У різний час запису цієї симфонії зробили Вільям Прімроуз, Нобукі Імаї, Пінхас Цукерман, Юрій Башмет та інші відомі альтисти.
Гарольд в Італії | |
---|---|
фр. Harold en Italie | |
Композитор | Гектор Берліоз |
Каталог | H 68 |
Створено | 1834 |
Видано | 1848 |
Тональність | соль мажор |
Інструментування | альт і оркестр |
Прем'єра | |
Дата | 23 листопада 1834 |
|
Історія створення Редагувати
У 1833 році Нікколо Паганіні попросив Берліоза написати сольний твір для альта — інструменту, яким Паганіні добре володів. На початку 1834 року композитор показав йому закінчену першу частину, в якій партія альта соло трактувалася не як у концерті (де соло інструмент домінує над оркестром), а лише трохи виділялася із загальної маси оркестрової і містила багато пауз. Паганіні не схвалив цього, сказавши, що волів би грати без великих пауз. Незабаром Паганіні через слабке здоров'я надовго поїхав до Ніцци, а Берліоз продовжив писати симфонію, взявши як програму фрагмент поеми Джорджа Гордона Байрона «Паломництво Чайлд-Гарольда». Берліоз писав про створення симфонії:
23 листопада 1834 року симфонія була вперше виконана в Паризькій консерваторії (диригент Нарсіс Жирар), виконував соло Кретьєн Юран. Паганіні, якому так і не вдалося її виконати через хворобу, почув її лише в 1838 році і захоплено відгукнувся про неї.
Існують перекладення «Гарольда в Італії»: для альта і фортепіано Ференца Ліста і для фортепіано в чотири руки Мілія Балакірєва.
Структура Редагувати
В симфонії чотири частини:
- «Гарольд в горах. Сцени меланхолії, щастя і радості» (Harold aux montagnes. Scènes de mélancolie, de bonheur et de joie).
- «Хода паломників, що співають вечірню молитву» (Marche des pélérins chantant la prière du soir).
- «Серенада горця в Абруццо до своєї коханої» (Sérénade d'un montagnard des Abruzzes à sa maîtresse)
- «Оргія розбійників. Спогади про попередні сценах» (Orgie des brigands. Souvenirs des scènes précédentes)
Посилання Редагувати
- О симфонии «Гарольд в Италии» [ 3 березня 2009 у Wayback Machine.] на сайте Берлиоза
- Ноты симфонии [ 29 вересня 2010 у Wayback Machine.] на IMSLP
- International Music Score Library Project — 2006.