Гаврил Ілієв Кацаров (4 жовтня 1874, Копривштиця — 1 червня 1958, Софія) — болгарський вчений, класичний філолог, історик і археолог. Ректор Софійського університету. Директор Національного археологічного музею та Болгарського археологічного інституту.
| Гаврил Кацаров | |
|---|---|
| Гаврил Кацаров | |
| Народився | 4 жовтня 1874 Копривштиця, Софійська область, Болгарія |
| Помер | 1 червня 1958 (83 роки) Софія, Болгарія |
| Поховання | Центральний цвинтар Софіїd |
| Країна | Болгарія |
| Діяльність | мистецтвознавець, археолог, викладач університету, історик, філолог, класичний філолог, музеєзнавець, вчитель |
| Галузь | класична філологія, історія і археологія |
| Alma mater | Лейпцизький університет |
| Знання мов | болгарська і німецька |
| Заклад | Софійський університет Святого Климента Охридського |
| Членство | Австрійська академія наук, Німецький археологічний інститут, Болгарська академія наук і Румунська академія |
| Посада | Rector of Sofia University “St. Kliment Ohridski”d |
| Брати, сестри | Димитар Кацаров (офіцер) |
| Автограф | |
|
Біографія ред.
Гаврил Кацаров народився 4 жовтня 1874 року в місті Копривштица. У 1899 році закінчив Лейпцігський університет як доктор з роботою «Класична філологія і давня історія». Спеціалізується в Берліні та Мюнхені (1901-1902) та Італії (1906).
Після повернення до Болгарії, він почав працювати вчителем у Першій софійській чоловічій гімназії, але незабаром був відряджений у Софійський університет. Доцент з 1900 року, надзвичайний професор (1904), професор (1910). Начальник кафедри старої історії (1910—1943 рр.). Він займав посаду декана Історико-філологічного факультету (1915-1918) і ректора університету (1927—1928).
У найступі два роки він стає директором Національного археологічного музею в Софії. Засновник і член правління Болгарського археологічного інституту (1920). Обраний директором після відставки Богдана Филова у березні 1940 року.
Дійсний член (академік) Болгарської академії наук (1909). Дійсний член Румунської академії наук (1936) та Австрійської академії наук (1939). Член іноземних спілок та інститутів.
Гаврил Кацаров — брат генерал-майора Димитра Кацарова.
Вибрана бібліографія ред.
- Державна система Афін (1904)
- Внесок у давню історію Софії (1910)
- Договір князя Іванко, сина Добротичева, з генуезцями в 1387 році (співавтор Василя Златарського, 1911).
- Внески в історію античності. Перша серія (1920)
- Пеонія. Внесок до давньої етнографії та історії Македонії (1921)
- Цар Філіпп II Македонський. Історія Македонії до 336 р. до н.е. (1922 р.)
- Болгарія в давнину. Історико-археологічні розповіді (1926)
- Загальна та болгарська історія ІІ прогімназичного курса (1927)
- Katzarow, Gawril (1930). Chapter XVII: Thrace. У Cook, S.A. The Cambridge Ancient History; volume VIII; Rome and the Mediterranean 218-133 B.C. Cambridge At the University Press. с. 534-560.
- Джерела давньої історії та географії Фракії та Македонії, (1949)
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Czech National Authority Database
- Алманах на Софийския университет 1888 – 1928, Кратка история на университета с животописни и книгописни сведения за преподавателите и асистентите от основаването на висшето училище насам. Университетска библиотека № 91. 1929. с. 92–99.
- Коротка болгарська енциклопедія, видавництво Болгарської академії наук, Софія, 1964, т. 2, стор.
- Ніколова, В., Куманов М., Болгарія. Короткий історичний довідник, т. 3, стор
Джерела ред.
- Альманах Софійського університету 1888-1939, С. 1940, с. 277-279
- Алексієва А., Велков В., Гавраїл Ілієв Кацаров. Бібліографія, С., 1953
- Велков В., Гаврил Кацаров, С., 1991
- Velkov, Velizar Iv. Gavril Kazarov (1874-1958) . // Revue Archéologique . janvier-juin 1959. 94-96.
Зовнішні посилання ред.
- Роботи Гаврила Кацарова [ 30 березня 2019 у Wayback Machine.] в бібліотеках WorldCat Catalog [ 10 квітня 2016 у Wayback Machine.])