«Гімн. Вічний революціонер» — вірш українського письменника Івана Франка 1880 року. Вперше опублікований 3 червня 1882 року у львівській газеті «Praca» під назвою «Hymn. Wicznyj revolucjoner» (латиницею), за підписом Myron.
| Вічний революціонер | |
|---|---|
| Мова | українська |
| Опубліковано | 1880 |
| Країна | Австро-Угорщина |
| | |
| Цей твір у Вікіджерелах |
Як пісня, активно включилась у сферу політичної боротьби тільки в 1905 році, досі ж була знана як вірш, який часто декламували, але не співали.
У 1905 році Микола Лисенко написав музику до «Гімну», і він почав своє нове життя, пішов у світ як революційна пісня.
Коли 1898 року відзначали 25-річчя літературної і суспільної діяльності І. Франка, громадськість Галичини підготувала Каменяреві сюрприз: хор уперше проспівав «Вічного революціонера». Незабаром пісня-гімн на музику М. Лисенка повернулася в місто свого народження Львів і полетіла по всій Галичині. Уже в 1909 році її співав львівський хор «Бандурист». Народний художник В. Касіян згадував, що у 1913 році учні реальної школи у Снятині «співали пісні», складені на слова Івана Франка, зокрема його гімн «Вічний революціонер». В період Української революції «Гімн» передруковувався у багатьох збірниках революційних пісень.
Пісня вважалась неофіційним гімном ЗУНР, зокрема ця пісня лунала під час урочистого підписання Акту Злуки 22 січня 1919 року.
Текст Редагувати
Джерела Редагувати
- З вершин і низин. De profundis. Гімн // Іван Франко. Енциклопедія життя і творчості.
- Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 22 – 24.
| У Вікіджерелах є Гімн (Франко) |