Ві́стря — село Коропецької селищної громади Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району. Центр сільради, яка раніше об'єднувала хутори Діброва-Вістрянська, Левентова, Цвітове, Ямне та с. Теребіж.
| село Вістря | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Коропецька селищна громада |
| Облікова картка | Вістря |
| Основні дані | |
| Засноване | 15 століття |
| Населення | 1 050 |
| Територія | 2.893 км² |
| Густота населення | 363 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48371 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°55′29″ пн. ш. 25°07′52″ сх. д. / 48.92472° пн. ш. 25.13111° сх. д.Координати: 48°55′29″ пн. ш. 25°07′52″ сх. д. / 48.92472° пн. ш. 25.13111° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Відстань до районного центру | 33 км |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Відстань до залізничної станції | 53 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48371, Тернопільська обл., Монастириський р-н., с. Вістря |
| Карта | |
Вістря | |
Вістря | |
| Мапа | |
| Вістря у Вікісховищі |
Біля села розташовані геологічні пам'ятки природи місцевого значення — Відслонення девону № 1 і № 2.
Історія Редагувати
Перша писемна згадка — 18 лютого 1437 року. Існує інформація що перша згадка про село Вістря датована 1485 роком, проте на даний момент вона не підтверджена: 1485 року кримський хан Менглі-Гірей, підкуплений великим московським князем Іваном III, нападає на Київ, вбиває, веде в рабство багатьох українців, а в той час невеликі загони кримських татар роблять вилазки на територію сучасного Поділля, де і було згадано про існування села на лівому березі Дністра.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі.
У Вістрі діяли читальня товариства «Просвіта», Народний дім, товариство «Луг», кооператива, школа, дошкільний заклад, хор, аматорський гурток.
Враховуючи те, що село розташоване на березі Дністра, воно не раз потерпало від повеней, зокрема під час повені 1941 загинуло 5 осіб. За останні роки село потерпіло від повеней у 2008 та 2010 роках.
Враховуючи географічне розташування на території села часто відбувалися запеклі бої, та стояла лінія фронту.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району.
Релігія Редагувати
- церква Воскресіння Христового (1754, дерев'яна, ПЦУ);
- церква Воскресіння Господнього (2007, мурована, УГКЦ);
- три каплички
- римсько-католицька каплиця Матері Божої Розради (1912)
- одна в приміщенні колишнього костелу (1965)
- «фіґура» Матері Божої на згадку про повінь 1969 р.
Обряд засівання з конем Редагувати
Входить до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Давній обряд засівання з конем практикується у ніч з 13 на 14 січня у селі Вістря Коропецької громади Чортківського району Тернопільської області.
Новорічне дійство провадить молодь. У ньому беруть участь колядники, засівальники, поводир коня, музики, усіх понад 20 осіб. Для здійснення обряду вибирають об’їждженого і красивого коня. За день до свята його привчають ходити по сходах, аби вміло заходив у домівки. Призвичаюють і до музики – спершу тихої, а потім гучної. Щоб кінь був смирнішим, підгодовують зерном та цукром.
Учасники розподіляють між собою ролі посівальників, віншувальників і поводиря коня. Для коня парубки плетуть вінок, переважно з гілок туї, кетягів калини чи горобини, і прикрашають паперовими квітами, колоссям пшениці.
Зрання 13 січня парубки чистять, миють коня, прикрашають квітами, накидають на нього покривало, на шию чіпають хомут із дзвіночками, на голову – обрукєнку (уздечку), а також зав’язують хустку та одягають вінок із новорічними гірляндами. Водночас грають музики, колядують.
Опівночі парубки вирушають по селу. Ходять по тих оселях, де є незаміжні дівчата на виданні. У ватазі завжди є парубки, яким подобаються дівчата з тих осель, до яких вони ходять засівати. Під вікном музики грають марш. Дівчина запрошує колядників до хати. Першим заходить посівальник з торбиною через плече, у якій зерно, цукерки, горіхи, гроші й засіває. За ним – колядники, а поводир заводить коня.
Під час колядування та віншування дівчина, поводир та господар оселі годують коня заздалегідь приготованим сіном, зерном та калачем. Опісля, коли коня виводять із світлиці, музиканти грають два танці ‒ вальс і польку (або фокстрот).
Хлопець із ватаги, якому до вподоби незаміжня дівчина, запрошує її до танцю. Потім парубок веде дівчину на подвір’я, садить на коня і разом вони виїжджають за ворота. Це символізує, що невдовзі дівчина вийде заміж і покине батьківську домівку.
Обряд засівання з конем у селі Вістря триває аж до ранку, допоки його учасники не обійдуть оселі всіх дівчат-виданиць. Також вони вступають до сільської ради та крамниць, але коня не заводять.
"Наостанок йдуть до церкви. Святкові богослужіння на Василя у Вістрі розпочинаються тільки після того, як парубки засіють і заколядують в обох храмах. А ввечері молодь забавляється у сільському клубі. Існує повір’я: якщо кінь у хаті наслідить, то дівчина того ж таки року неодмінно вийде заміж", - зазначають у Мінкульті.
Пам'ятники Редагувати
Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1850), який був відновлений в 1991 році, пам'ятник воїнам РА. Є братська могила радянських воїнів. На могилі — надгробна плита і обеліск.
Насипані символічні могили Борцям за волю України (1990) та воякам УПА (1992).
Соціальна сфера Редагувати
Діють ЗОШ I-II ступ., клуб, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад «Сонечко», відділення зв'язку, 5 закладів торгівлі. В селі Вістря вже став традиційним футбольний турнір пам'яті Володимира Ковбаса, що зазвичай проводиться в період Великодніх свят. Участь у цьому турнірі беруть команди Монастириського, Тлумацького району. Футбольний колектив успішно виступає в чемпіонаті та кубку району.
У 2011 рокі вперше започатковано та проведено Свято села.
Село є повністю газифікованим.
Економічна сфера Редагувати
На території села збудований цегельний завод, проте на даний час він не функціонує. На даний час свою діяльність на території села здійснює ПАП «Провесінь», який фактично став наступником колгоспу ім. Героя Радянського Союзу І.Дворського. Колгосп у свій час був одним з найуспішніших в Тернопільській області, а отже одним з найбагатших. Після реформування колгоспів та від'єднання земель с. Горигляди було створено ПАП «Провесінь» Варто відзначити той факт, що на території села функціонує млин, що дозволяє жителям села і навколишніх сіл молоти збіжжя. У селі здійснюється транспортне сполучення з м. Монастириська, Тернопіль, Івано-Франківськ.
Перспектива розвитку Редагувати
Враховуючи розташування на території Дністровського каньйону, протікання річки Дністер, багаті ліси село Вістря є перспективним у плані розвитку зеленого туризму. Вже зараз по р. Дністер прокладені маршрути сплаву на човнах, через село проходять веломаршрути. Можливе будівництво мотелів, готелів, баз відпочинку, проведення екскурсій по Дністру та інші послуги.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — S. 18, № 156-157 [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.].
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — S. 171 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Мінкульт визнав обряд засівання з конем на Тернопільщині елементом культурної спадщини України
- Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
Джерела Редагувати
- Дем'янова I., Заболотний В. Вістря // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 285. — ISBN 978-966-528-279-2.
Посилання Редагувати
- Вістря. Дерев'яна церква Пресвятої Богородиці (1873р.)/(2012). Тернопільська обл. Монастириський р-н. [ 1 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Старовинні церкви, костели, синагоги, монастирі України.