Ві́смар (нім. Wismar) — місто в Німеччині, місто земельного підпорядкування, Ганзейське місто, розташоване в землі Мекленбург-Передня Померанія. Районний центр району Північно-Західний Мекленбург.
| Вісмар Wismar | ||
|---|---|---|
| ||
| | ||
| Основні дані | ||
| 54°05′ пн. ш. 12°08′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 12.133° сх. д. | ||
| Країна | Німеччина | |
| Адмінодиниця | Північно-Західний Мекленбург | |
| Столиця для | Північно-Західний Мекленбург (rural district of Mecklenburg-Vorpommern) | |
| Засновано | 13 століття | |
| Площа | 41,36 км² | |
| Населення | 42 824 | |
| Висота НРМ | 13 м | |
| Міста-побратими | Кале (1966), Ольборґ (1961), Любек (1987), Кемі (1959), комуна Кальмар (15 червня 2002), Поградец (2019) | |
| Телефонний код | 23952, 23966, 23968, 23970 | |
| Номери автомобілів | HWI і WIS | |
| GeoNames | 7602561 | |
| OSM | r62599 ·R | |
| Поштові індекси | 23966, 23970 і 23952 | |
| Міська влада | ||
| Мер міста | Роземарі Вількен | |
| Вебсайт | www.Wismar.de | |
| Мапа | ||
| | ||
| | ||
| Вісмар у Вікісховищі |
| Історичні центри Штральзунда і Вісмара | |
|---|---|
| Historic Centres of Stralsund and Wismar | |
| Світова спадщина | |
| | |
| 53°53′33″ пн. ш. 11°27′54″ сх. д. / 53.89250000002777341° пн. ш. 11.46500000002777675° сх. д. | |
| Країна | Німеччина |
| Тип | Культурний |
| Критерії | ii, iv |
| Об'єкт № | 1067 |
| Регіон | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 2002 (26 сесія) |
| | |
| Вісмар у Вікісховищі |
Населення становить 42 824 ос. (станом на 31 грудня 2020). Займає площу 41,36 км².
Історія Редагувати
Точна дата виникнення поселення під назвою Вісмар і коріння цієї назви невідомі, хоча звучання цього слова співзвучно слов'янським мовам. Відомо, що в 1293 у місто Вісмар спільно з Любеком і Ростоком організували торговий Ганзейский союз. З 1257 по 1358 місто служив резиденцією князів Мекленбургу. У місті 70 раз проводилися загальні збори, на яких вирішувалися питання союзу. Однак після відкриття Америки торгові шляхи змістилися на Захід, і Ганза припинила своє існування. З цього часу місто втрачає своє значення. Економічний занепад довершила тридцятирічна війна. Згідно з Вестфальським миром 1648, Вісмар відійшов під владу Швеції, яка розглядала місто як свою «найбільшу фортецю в Європі».
В 1803 у Швеція орендувала місто і острів Пель у герцогів Мекленбург-Шверин строком на 100 років. Але шведи не змогли розплатитися вчасно, і місто та навколишня територія знову увійшли до складу Мекленбурга.
Місто, у якому знаходилися заводи авіаційної фірми «Дорньє», сильно постраждав від бомбардувань союзників у Другу світову війну. Проте центр міста увійшов в 2002 році в список ЮНЕСКО як світова культурна спадщина.
У роки НДР місто розглядалося як друга за значимістю морська гавань держави, що спеціалізувалася на відвантаження калійних добрив.
Пам'ятки Редагувати
Ринкова площа Редагувати
На фото видно цегляний «Старий швед», побудований в 1380 р. Свою назву «Старий швед» отримав лише в 1878 , коли в ньому було відкрито готель.
Це найбільша на Землі ринкова площа розміром 100 × 100 м. На ній в 1602 році по кресленнях Філіпа Брандіна встановлений 12-гранний павільйон, виконаний у стилі голландського Ренесансу. Павільйон, званий Wasserkunst, до 1897 року служив в ролі роздаткового пункту, з якого забезпечувалися водою 220 житлових і 16 громадських будівель. Цей павільйон, поряд з церквою Святої Марії, віднесений до найважливіших визначних пам'яток міста.
Церква Св. Марії Редагувати
До війни належала до числа найбільших північнонімецьких церков, виконаних у стилі цегляної готики. Її архітектор, Йоганн Грот, взяв за зразок трехнефную базиліку церкви Марії в Любеку. У квітні 1945 під час бомбардування основну будівлю було сильно пошкоджено. Руїни були остаточно підірвані в 1960 році. Від церкви залишилася лише висока башта (81 м), на якій висять 9 дзвонів XVI—XVII століть.
Тут же в 1647 році встановлено годинник з циферблатом 5 × 5 м, який чотири рази за день виконуэ один з 20 хоралів.
Церква Св. Миколи Редагувати
Побудована за зразком церкви Марії як трехнефна базиліка. Середній неф має висоту 37 м, що робить його четвертою по висоті церквою Німеччині (після Ульма, Кельну і Любеку).
Література Редагувати
- Baedecker. Deutschland. Verlag Karl Baedeker.2002. ISBN 3-8297-1004-6
- Bernd Wurlitzer- Mecklenburg-Vorpommern. 5 aktualisierte Auflage.DuMont Reiseverlag, Köln.2004. ISBN 3-7701-3849-X •
- Weltgeschichte-Daten Fakten Bilder-Georg Westermann Verlag; Braunschweig 1987 — ISBN 3-07-509036-0
Посилання Редагувати
- Офіційна сторінка [ 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]