«Вірменія» (рос. Армения) — радянський пасажирсько-вантажний теплохід типу «Аджарія», побудований на Балтійському заводі в Ленінграді у 1928 році. 7 листопада 1941 року був потоплений німецькою авіацією поблизу узбережжя Криму. Число загиблих склало, за різними оцінками, від 5000 до 7000 осіб. Нині — братська могила, пам'ятка підводної культурної спадщини України.
Вірменія, до 1941р | |
| Історія | |
|---|---|
| СРСР | |
| Назва: | Вірменія |
| Порт реєстрації: | Одеса |
| Будівник: | Балтійський завод, Ленінград |
| Прийнятий: | 1928 |
| Доля: |
|
| Статус: | Братська могила — пам'ятка підводної культурної спадщини України |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | тип «Аджарія» |
| Тип: | транспортне/госпітальне судно |
| Тоннаж: | 4727 БРТ |
| Довжина: | 112 м |
| Ширина: | 15,5 м |
| Висота: | 7,84 м |
| Висота борту: | 5,7 м |
| Швидкість: | 12,6 вуз. |
| Місткість: | 518 (каютна), 462 (палубна) |
| Команда: | 96 чол. |
Історія ред.
Спущений на воду у листопаді 1928 року теплохід «Вірменія» входив у в шістку найкращих пасажирських суден Чорного моря, що складалася з однотипних теплоходів «Абхазія», «Аджарія», «Україна», «Вірменія», «Крим» і «Грузія». До війни курсував на кримсько-кавказькій експресній лінії Одеса — Батумі — Одеса. З початку Німецько-радянської війни судно здійснило 15 успішних рейсів на Кавказ і вивіз понад 15 тисяч евакуйованих.
6 листопада 1941 року в Севастополі «Вірменія» прийняв на борт 300 поранених, а також медичний і господарський персонал Севастопольського військово-морського госпіталю, 2-й військово-морський і Миколаївський базові госпіталі, санітарний склад і епідеміологічна лабораторія, працівників санаторію ВЦСПС та інші медичні служби флоту, частина медперсоналу Приморської і 51-ї армій, а також евакуйовані жителі Севастополя. Капітан «Вірменії» Володимир Плаушевський отримав наказ вийти з Севастополя 6 листопада о 19.00 і прямувати в Туапсе. Для супроводження санітарного транспорту був виділений тільки один морський мисливець М-041.
Близько 17:00 6 листопада «Вірменія» вийшла із Севастополя. За різними оцінками, на борту перебувало від 4,5 до 7 тис. людей. О другій ночі 7 листопада судно прибуло в Ялту, де взяло на борт ще кілька сотень людей.
Загибель «Вірменії» ред.
О восьмій ранку судно вийшло з порту, а об 11 годині 25 хвилин було атаковано поодиноким німецьким торпедоносцем He 111. Літак зайшов з боку берега і з дистанції 600 метрів скинув дві торпеди. Одна з них влучила в носову частину теплохода. Через чотири хвилини «Вірменія» затонула. Незважаючи на те, що транспорт мав розрізнювальні ознаки санітарного транспорту, «Вірменія» порушила цей статус, оскільки була озброєна чотирма зенітними гарматами 21-К. Крім поранених і біженців, на її борту перебували військовослужбовці та співробітники НКВС. Корабель супроводжували озброєний катер і два винищувачі І-153. У зв'язку з цим «Вірменія» була «законною» з точки зору міжнародного права військовою ціллю. Згідно з офіційною радянською історіографією вважалося, що на судні загинуло близько 5 тисяч людей, на сьогодні оцінки збільшені до 7-10 тисяч осіб. Врятувати вдалося тільки вісьмох. Катастрофа «Вірменії» за кількістю жертв є однією з найбільших у світовій історії.
Існує версія, що причиною катастрофи стали злочинні помилки командування Чорноморського флоту. Переповнений теплохід, замість того щоб зробити перехід до Кавказького узбережжя в темний час доби у відносній безпеці, був відправлений командуванням в Ялту, хоча в Севастополі знаходилися десятки менш цінних суден, які могли б провести евакуацію з цього міста. В результаті навантаження затягнулося на всю ніч і капітан був змушений вийти в море з Ялти до восьмої ранку. Рішення капітана було виправдане, оскільки Ялта не мала жодних засобів протиповітряної оборони, крім того, в будь-який момент вона могла бути захоплена наступаючими німецькими частинами; в цьому випадку «Вірменія» була б просто розстріляна польовою артилерією противника. У морі ж теплохід мав можливість хоча б ухилятися від атак маневруванням.
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| «Гибель Армении. Приказано забыть». Программа «Искатели», 2006(рос.) |
Нині санітарний транспорт «Вірменія» включений у перелік пам'яток підводної культурної спадщини України як братська могила близько 7000 осіб — об'єкт № 180-п/і. В 2000-х роках Департамент підводної спадщини Україні почав пошукові роботи на місці загибелі судна, які не мали успіху. У 2006 році до робіт на прохання української сторони приєднався Інститут океанографії і океанології США (NOAA) під керівництвом Роберта Балларда, проте «Вірменія» так і не була знайдена. Остання експедиція 2008 року, до якої було залучене океанографічне судно ВМС США «Пасфайндер» (англ. Pathfinder) дійшла висновку, що «Вірменія» загинула поза територіальними водами України на глибинах 1200–1500 метрів.
Примітки ред.
- ↑ Широкорад. А. Б. Катастрофа, равная гибели пяти «Титаников». Независисмое военное обозрение. 26.05.2006 [ 12 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Диана Каминская. Тайна «советского Титаника». Газета «Новая». 31.10.2007 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Гриневецкий С. Р., Зонн И. С., Жильцов С. С. Черноморская энциклопедия. — М.: — Международные отношения, 2006. — 664 с. — С.52 ISBN 5-7133-1273-9 (рос.)
- Павел Лакийчук. Кому мешает подводное культурное наследие Украины? Чорноморська безпека. № 1 (11) 2009. Електронна версія на сайті Центру «Номос» [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)