Вінаго індокитайський Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царств

?

Вінаго індокитайський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:	Голубові (Columbidae)
Рід:	Вінаго (Treron)
Вид:	Вінаго індокитайський

Біноміальна назва

Treron curvirostra
(Gmelin, 1789)

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Columba curvirostra J. F. Gmelin, 1789

Посилання

Вікісховище:	Treron curvirostra
Віківиди:	Treron curvirostra
ITIS:	177291
МСОП:	22691160
NCBI:	1464057

Віна́го індокитайський (Treron curvirostra) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії.

Опис ред.

Індокитайський вінаго

Довжина птаха становить 22,5–31 см. Довжина хвоста становить 7,4-8,3 см, довжина дзьоба 16-18 мм. У самців лоб і обличчя попелясто-сірі, потилиця більш темна, задня частина шиї оливкова. Верхня частина тіла темно-рудувато-коричнева. Крила темно-зелені або чорні, пера на них мають жовті края. Нижня частина спини і надхвістя оливкові, центральні стернові пера зелені, крайні стернові пера біля основи темно-сірі, на кінці світліші, на хвості чорна смуга. Скроні, горло і груди світло-зелені, живіт сірувато-зелений. Райдужки зовні червоні або жовтуваті, всередині темно-карі або блакитні. Навколо очей широкі зелені кільця. Восковиця і дзьоб біля основи червоні, на кінці жовтуватий. Лапи яскраво-червоні. У самиць верхня частина тіла оливкова, верхні покривні пера крил темно-оливкові. Нижні покривні пера крил кремові з темно-оливковими смугами. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць, однак менш яскраве.

Підвиди ред.

Виділяють дев'ять підвидів:

T. c. nipalensis (Hodgson, 1836) — від Гімалаїв в центральному Непалі і Північно-Східній Індії через М'янму до південного Індокитаю;
T. c. hainanus Hartert, E & Goodson, 1918 — острів Хайнань;
T. c. curvirostra (Gmelin, JF, 1789) — Малайський півострів і Суматра;
T. c. haliplous Oberholser, 1912 — острів Сімьолуе;
T. c. pegus Oberholser, 1912 — острів Ніас;
T. c. smicrus Oberholser, 1912 — острови Сіпура^[en], Сіберут і Бату^[en];
T. c. hypothapsinus Oberholser, 1912 — острів Енгано;
T. c. nasica Schlegel, 1863 — Калімантан;
T. c. erimacrus Oberholser, 1924 — Міндоро, Палаван і сусідні острови.

Поширення і екологія ред.

Індокитайські вінаго мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Китаї, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї і на Філіппінах. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в мангрових лісах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються зграями по 10-40 птахів, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя. Живляться плодами. Сезон розмноження триває з січня по липень. Гніздо являє собою невелику платформу з гілочок. В кладці 2 білих яйця, інкубаційний період триває 14 днів.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 7 травня 2022.
J. F. Gmelin (1789). Systema Naturae (13) (вид. 1 cz. 2). с. 777.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
David Gibbs, Eustace Barnes i John Cox (2001). Pigeons and Doves. A guide to the Pigeons and Doves of the world. Londyn: Christopher Helm. с. 434–435. ISBN 978-1-8734-0360-0.
Xu N, Ding J, Que Z, Xu W, Ye W, Liu H. (2021). The mitochondrial genome and phylogenetic characteristics of the Thick-billed Green-Pigeon, Treron curvirostra: the first sequence for the genus. Zookeys (1041). с. 167–182. PMID 34149293. doi:10.3897/zookeys.1041.60150.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.
Tej Kumar Shrestha (2001). Birds of Nepal: Field Ecology, Natural History, and Conservation (1). Katmandu. с. 109. ISBN 0952439093.
Richard Grimmett, Carol Inskipp, Tim Inskipp & Hem Sagar Baral (2016). Birds of Nepal: Revised Edition. Christopher Helm. с. 152.
Craig Robson (2015). Birds of South-East Asia: Concise Edition. Bloomsbury Publishing. ISBN 9781472924254.

Джерела ред.

Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 7 травня 2022.

[oryg-2] J. F. Gmelin (1789). Systema Naturae (13) (вид. 1 cz. 2). с. 777.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[gb-4] David Gibbs, Eustace Barnes i John Cox (2001). Pigeons and Doves. A guide to the Pigeons and Doves of the world. Londyn: Christopher Helm. с. 434–435. ISBN 978-1-8734-0360-0.

[mtC-5] Xu N, Ding J, Que Z, Xu W, Ye W, Liu H. (2021). The mitochondrial genome and phylogenetic characteristics of the Thick-billed Green-Pigeon, Treron curvirostra: the first sequence for the genus. Zookeys (1041). с. 167–182. PMID 34149293. doi:10.3897/zookeys.1041.60150.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.

[nepal-7] Tej Kumar Shrestha (2001). Birds of Nepal: Field Ecology, Natural History, and Conservation (1). Katmandu. с. 109. ISBN 0952439093.

[nepal2-8] Richard Grimmett, Carol Inskipp, Tim Inskipp & Hem Sagar Baral (2016). Birds of Nepal: Revised Edition. Christopher Helm. с. 152.

[seasia-9] Craig Robson (2015). Birds of South-East Asia: Concise Edition. Bloomsbury Publishing. ISBN 9781472924254.