Борис Андрійович Вількицький (біл. Барыс Андрэевіч Вількіцкі) (22 березня (3 квітня н.с.) 1885 — 6 березня 1961) — білоруський гідрограф та геодезист. Він був сином Андрія Іполитовича Вількицького.
| Вількицький Борис Андрійович | |
|---|---|
| Народився | 22 березня (3 квітня) 1885 Pulkovod, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Помер | 6 березня 1961 (75 років) Брюссель[d] |
| Поховання | |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, картограф, військовослужбовець |
| Alma mater | Морський кадетський корпус |
| Учасник | Російсько-японська війна, Перша світова війна і Громадянська війна в Росії |
| Військове звання | адмірал |
| Батько | Andrey Vilkitskyd |
| Нагороди | |
|
Кар'єра ред.
Вількицький закінчив Морську академію в Санкт-Петербурзі в 1908 році. Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905 років. У 1913—1915 роках керував арктичною гідрографічною експедицією на кораблях «Таймир» і «Вайгач» із метою подальшого вивчення Північного морського шляху.
У 1913 р. експедиція Вількицького відкрила Землю імператора Миколи II — пізніше перейменована на «Північну Землю», можливо, одне з найважливіших відкриттів Росії в Арктиці того часу. Іншими відкриттями були острів, який тепер має його ім'я (острів Вілкіцького), а також острови Малий Таймир та сусідній Старокадомський. У 1914—1915 рр. експедиція Вількицького здійснила першу подорож із Владивостока в Архангельськ, відкрила Новопашенний острів (нині острів Жохова) та описала східне узбережжя території, яку він назвав «Землею імператора Миколая II». За свої починання він був нагороджений престижною медаллю Костянтина Російським географічним товариством.
У 1918 році Вількицький був призначений керівником першої радянської гідрографічної експедиції, яка так і не відбулася через її захоплення інтервентами в Архангельську. У 1920 році Вількицький емігрував до Великої Британії. У 1923 і 1924 роках Вількицький очолював комерційні експедиції в Карському морі на запрошення радянських зовнішньоторговельних організацій.
Пізніше у своєму житті Вількицький працював гідрографом у Бельгійському Конго. Борис Вількицький помер у Брюсселі 1961 року.
Пам'ять ред.
Багато географічних місць Росії мають ім'я Вількицького:
- Найвідоміша з них — протока Вількицька, протока між Північною Землею та півостровом Таймир, важливий орієнтир Північного морського шляху.
- Затока Вількицького, затока на північно-західному узбережжі Нової Землі.
- Острів Вількицький у Карському морі.
- Вількицькі острови, ділянка архіпелагу Норденскйольд.
- Підгрупа островів Вількицьких островів Комсомольської правди в морі Лаптєвих біля східних берегів півострова Таймир.
- Острів Вількицький у групі Де Лонг у Східносибірському морі.
Див. також ред.
- Російська гідрографічна служба
Примітки ред.
- ↑ Вилькицкий Борис Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Josephson, Paul. The Conquest of the Russian Arctic. с. 30.
- . Архів оригіналу за 9 січня 2008. Процитовано 16 вересня 2021.