Вільгельм Бакхауз (нім. Wilhelm Backhaus; 26 березня 1884, Лейпциг — 5 липня 1969, Філлах, Австрія) — німецький піаніст.
| Вільгельм Бакхауз | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 26 березня 1884[…] |
| Місце народження | Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецька імперія |
| Дата смерті | 5 липня 1969[…] (85 років) |
| Місце смерті | Філлах, Каринтія, Австрія |
| Поховання | Мелатенd |
| Громадянство | Німеччина і Швейцарія |
| Професії | піаніст, музичний педагог, композитор, викладач університету |
| Освіта | Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона |
| Вчителі | Ежен д'Альбер |
| Відомі учні | Berta Alves de Sousad |
| Інструменти | фортепіано |
| Заклад | Віденський університет музики й виконавського мистецтва |
| Нагороди | |
| Автограф | |
| Файли у Вікісховищі |
Біографія ред.
Навчався в Лейпцизькій консерваторії у Алоїза Рекендорфа (фортеп'яно) і Саломона Ядассона (композиція), в 1898—1899 році вдосконалювався у Ежена д'Альбера, надалі був самоуком. У 1900—1901 роках виступав у Великій Британії, де, зокрема, виконав Четвертий концерт Бетовена, замінивши захворілого Олександра Зілоті. У 1901 році дебютував на «Променад-концертах» з Першим концертом Мендельсона і Варіаціями на тему Паганіні Брамса. Великий успіх прийшов до Бакхауза в 1905 році, коли він був нагороджений першою премією на конкурсі Рубінштейна в Парижі, що дозволило йому почати повноцінну міжнародну концертну кар'єру.
У сезоні 1912—1913 років Бакхауз виступав в США, де виконав П'ятий концерт Бетовена під керівництвом Вальтера Дамроша і дав сольний концерт в Карнегі-голі. З 1905 року Бакхауз викладав в Манчестерському музичному коледжі, в 1925—1926 році—в Кертісовському інституті музики в Філадельфії, проте ніколи не вважав себе гарним педагогом. Незважаючи на успіх за океаном, протягом декількох десятиліть піаніст виступав майже виключно в Європі (в 1928 році відвідав з гастролями СРСР), в 1931 році влаштувавшись в Швейцарії. Лише в 1954 році він приїхав в США з концертами з музики Бетовена, і публіка знову зустріла його із захопленням.
Бакхауз охоче робив записи — ще в 1909 році він вперше в історії записав виконання фортепіанного концерту з оркестром (Концерт Гріга), а в 1928 році—всі етюди Шопена. Двічі записав повний цикл сонат Бетовена: монозапис всіх сонат зроблений на початку 1950-х років; одним з останніх проєктів Бакхауза став майже повний стереозапис циклу сонат Бетовена, зроблений в 1959—1969 роках (незаписаною в стерео залишилася тільки соната № 29).
Важливе місце в репертуарі піаніста також посідали твори Брамса. Бакхауз вважається одним з кращих виконавців творів Брамса.
Література ред.
- Коган Г. М. Бакхауз В. // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1973.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116029579 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Who's Who in Music: A Biographical Record of Contemporary Musicians — 2 — London, NYC: 1915. — P. 10.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Brelet C. Le Dictionnaire universel des créatrices / B. Didier, A. Fouque, M. Calle-Gruber — Éditions des femmes, 2013. — ISBN 978-2-7210-0628-8
- Harper N. L. Portuguese Piano Music: An Introduction and Annotated Bibliography — Scarecrow Press, 2013. — P. 197. — 360 p. — ISBN 978-0-8108-8299-7
- Brooks Shepard, Baker, Nicolas Slonimsky. Baker's Biographical Dictionary of Musicians // Notes. — 1959. — Т. 16, вип. 2 (1 березня). — С. 239. — ISSN 0027-4380. — DOI:.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вильгельм Бакхауз
- Вильгельм Бакхауз на сайті AllMusic(англ.)
- (нім.)