Віллеміт Віллемі т Вілемі т мінерал класу силікатів ортосилікат острівної будови Zn2 SiO4 безбарвний іноді зеленувато жо

Віллемі́т, Вілемі́т — мінерал класу силікатів, ортосилікат острівної будови Zn₂[SiO₄], безбарвний, іноді зеленувато-жовтого, або червонуватого кольору.

Віллеміт

Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d]
Абревіатура	Wlm
Хімічна формула	Zn₂[SiO₄]
Nickel-Strunz 10	9.AA.05
Dana 8	51.1.1.2
Ідентифікація
Колір	безбарвний, іноді зеленувато-жовтий або червонуватий
Сингонія	тригональна
Просторова група	кристалографічна група 148^d
Твердість	5—6
Блиск	скляний, жирний
Густина	3,89—4,18
Інші характеристики
Названо на честь	Віллем I
Типова місцевість	Kelmis^d
Віллеміт у Вікісховищі

Віллеміт з родовища Франклін, шт. Нью-Джерсі

Кристалічна структура віллеміту.

Історія Редагувати

Віллеміт був названий на честь Віллема I (1772-1843, король Нідерландів). Мінерал вперше був виявлений в Кельмісі в 1830 році (раніше також відомий як Альтенберг і, перш за все, через цинкову шахту і ливарний завод Вієль Монтань) і описаний французьким математиком і мінералогом Армандом Леві.

Загальний опис Редагувати

Сингонія тригональна.

Густина 3,89—4,18 г/см³.

Твердість 5—6.

Блиск скляний, жирний.

Руда цинку, поширений мінерал зони окиснення цинкових родовищ. Зустрічається також у метасоматично змінених гранітах.

Віллеміт, як правило, утворюється як зміна раніше існуючих сфалеритів рудних тіл і зазвичай асоціюється з вапняком. Він також міститься в мармурі і може бути результатом метаморфізму більш ранніх геміморфітів чи смітсонітів.

Кристали мають вигляд шестикутних призм, закінчених ромбоедричними площинами: є чіткі розщеплення, паралельні граням призми та основі. Гранульовані маси та маси розщеплення зустрічаються частіше.

Поширення Редагувати

Бельгія (Альтенберг), Намібія (Цумеб), Замбія (Брокен-Гілл — Кабве), Квебек, Канада, Південна Австралія. Значні скупчення віллеміту відомі у США (шт. Арізона, родовище цинку, заліза, марганцю Франклін, шт. Нью-Джерсі).

Застосування Редагувати

У великих масах може використовуватися як руда цинку. Використовують, зокрема, при виготовлені флуоресціюючих екранів. Цінується колекціонерами. Використовується в ювелірній справі, особливо цінуються жовті прозорі різновиди.

Див. також Редагувати

Список мінералів

Примітки Редагувати

Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
↑ Леві А. Der Willemit // Jahrbuch für Mineralogie, Geognosie, Geologie und Petrefaktenkunde — Гайдельберг: Georg Reichard, 1830. — Т. 1. — С. 71–71.
d:Track:Q100344792d:Track:Q2966d:Track:Q677679d:Track:Q100344241d:Track:Q100738643
Klein, Cornelis (2007). The Manual of Mineral Science, p.484. John Wiley and Sons, Inc., Hoboken. ISBN 9780471721574.
Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні: Spencer, Leonard James (1911) «Willemite» у Hugh Chisholm // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 28 Cambridge University Press p. 658 (англ.)

Література Редагувати

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Віллеміт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Віллеміт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання Редагувати

Віллеміт // Велика українська енциклопедія.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q20645057"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Ернест_Генрі_Нікель|Нікель&nbsp;Е.&nbsp;Г.]],_[[:d:Q16917772|Nichols&nbsp;M.&nbsp;C.]]</i>_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/MINERALlist.pdf_IMA/CNMNC_List_of_Mineral_Names_(March_2007)]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2007.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q20645057]][[d:Track:Q16917772]][[d:Track:Q1356348]]</div>-1] Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q110360213"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q59767631|Warr&nbsp;L.&nbsp;N.]]</i>_[[:d:Q110360213|IMA–CNMNC_approved_mineral_symbols]]_//_''[[:d:Q3314880|Mineralogical_Magazine]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Cambridge_University_Press|Cambridge_University_Press]],_2021._—_Vol.&nbsp;85._—_P.&nbsp;291–320._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0026-461X_0026-461X];_[https://www.worldcat.org/issn/1471-8022_1471-8022]_—_[http://dx.doi.org/10.1180/MGM.2021.43_doi:10.1180/MGM.2021.43]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q912887]][[d:Track:Q3314880]][[d:Track:Q59767631]][[d:Track:Q110360213]]</div>-2] Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q100738643"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Арманд_Леві|Леві&nbsp;А.]]</i>_[[:d:Q100738643|Der_Willemit]]_//_''[[:d:Q100344241|Jahrbuch_für_Mineralogie,_Geognosie,_Geologie_und_Petrefaktenkunde]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Гайдельберг|Гайдельберг]]:_[[:d:Q100344792|Georg_Reichard]],_1830._—_Т.&nbsp;1._—_С.&nbsp;71–71.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q100344792]][[d:Track:Q2966]][[d:Track:Q677679]][[d:Track:Q100344241]][[d:Track:Q100738643]]</div>-3] Леві А. Der Willemit // Jahrbuch für Mineralogie, Geognosie, Geologie und Petrefaktenkunde — Гайдельберг: Georg Reichard, 1830. — Т. 1. — С. 71–71.
d:Track:Q100344792d:Track:Q2966d:Track:Q677679d:Track:Q100344241d:Track:Q100738643

[4] Klein, Cornelis (2007). The Manual of Mineral Science, p.484. John Wiley and Sons, Inc., Hoboken. ISBN 9780471721574.

[EB1911-5] Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні: Spencer, Leonard James (1911) «Willemite» у Hugh Chisholm // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 28 Cambridge University Press p. 658 (англ.)