Вівтар Сан-Дзаккарія (вен. Pala di San Zaccaria), інша назва «Свята співбесіда» — вівтар з церкви Сан-Дзаккарія у Венеції, створений італійським живописцем Джованні Белліні (бл.1430—1516), майстром венеційської школи.
| італ. Pala di San Zaccaria | |
|---|---|
| | |
| Творець: | Джованні Белліні |
| Час створення: | 1505 |
| Розміри: | 500 х 235 см |
| Висота: | 402 см |
| Ширина: | 273 см |
| Матеріал: | олійні фарби на полотні |
| Жанр: | сакральне мистецтво |
| Зберігається: | Італія, Венеція |
| Музей: | церква Св. Захарія |
| Вівтар Сан-Дзаккарія у Вікісховищі |
За припущеннями дослідників, вівтарний образ відноситься до пізніх творів художника і створений у той же період, що і уславлена картина Джорджоне Мадонна ді Кастельфранко, тобто на початку XVI ст.
Картина зберігається на первісному місці у церкві Сан-Дзаккарія в Венеції. Серед творів Джованні Белліні є безумовним шедевром. Картина стала етапним твором для венеційського живопису. Її композиція та образи надихнули на створення декількох картин учнів і послідовників Джованні Белліні, серед яких ранні твори Тиціана і Джорджоне.
Саме цей вівтарний образ описав Нобелівський лауреат з літератури, поет Йосип Бродський в своєму есе «Набережна Невиліковних». Названа церква розташована неподалік від колишнього середньовічного району, де стояв шпиталь для невиліковних хворих в Венеції. По назві шпиталю була названа й набережна. Пізніше, аби забути трагічні сторінки історії міста, набережну перейменували. Нині вона носить назву Фондамента Дзаттере (вен. Fondamenta Zattere), це південна частина острова Дорсодуро. Район відомий через один з красивіших храмів Венеції — собор Санта-Марія-делла-Салуте, побудований на знак позбавлення Венеції від чуми. Набережна Невиліковних пов'язана в есе Бродського з невиліковною тугою по батьківщині, яку той залишив не за власним бажанням.
Див. також ред.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вівтар Сан-Дзаккарія