В'ячесла́в Степа́нович Брюхове́цький (нар. 14 липня 1947, Дзауджикау, (Північно-Осетинська АРСР), Російська РФСР, СРСР) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України (2007), кавалер (Ордена "За заслуги") III ст. (1997), лауреат (премія імені Олекси Гірника) (2005), почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
В'ячеслав Брюховецький | |
---|---|
Народився | 14 липня 1947 (76 років) Дзауджикау, (Північно-Осетинська АРСР), Російська РФСР, СРСР |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | літературний критик, (літературний теоретик), перекладач |
Alma mater | (Київський університет) |
Галузь | літературознавство |
Заклад | Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
Вчене звання | професор, почесний президент (НаУКМА) |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] і (кандидат педагогічних наук) |
Партія | КПРС |
Відомий завдяки: | відродження (Києво-Могилянської академії) |
Батько | Степан Брюховецький |
Нагороди | |
Особ. сторінка | bryukhovetskiy.openua.net |
Висловлювання у Вікіцитатах Брюховецький В'ячеслав Степанович у Вікісховищі |
Головний ініціатор відродження (Києво-Могилянської академії) як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент (1991—2007), з 2007 — почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Член Спілки письменників України (з 1982). Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член (Національної комісії України у справах ЮНЕСКО). Член правління (Фонду Ріната Ахметова), член Наглядової Ради ВМГО («Союз обдарованої молоді»), один з засновників та член (Ради конкурентоспроможності України).
Один з засновників (1 грудня 2011), до 2019 року учасник (ініціативної групи «Першого грудня»).
Входить до списку «100 великих українців», який у 2020 та 2022 роках складав журнал (НВ)
Освіта
- 1966 — (Смілянський технікум харчової промисловості), машинобудування. Фах — технік-механік.
- 1974 — (факультет журналістики) Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Диплом з відзнакою, присвоєно кваліфікацію журналіста — кореспондента газети.
- 1979 — аспірантура (Київського державного інституту культури імені Олександра Корнійчука).
- 1980 — рада Ленінградського державного інституту культури ім. Н. І. Крупської присвоїла В. Брюховецькому науковий ступінь кандидата педагогічних наук.
- 1986 — захист докторської дисертації на здобуття ступеня доктора філологічних наук, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Кандидатська дисертація — «Специфіка розвитку літературно-критичної активності старших підлітків у процесі керівництва читанням» (1980).
Докторська дисертація — «Природа, функції і метод літературної критики» (1986).
Родина
- батько Степан Олексійович Брюховецький (1909, с. (Олександрівка на Чернігівщині) – 1997)
- мати Валентина Пилипівна, дівоче прізвище Горячківська (1917, Канів – 2004, Черкаси)
- старший брат (нар. біля 1937, загинув 1 травня 1945 року)
- дружина (Лариса Іванівна) (нар. 1949) – кінознавець
- дочка Оксана (нар. 1973) – художник-кераміст, закінчила художню академію, займається книжковим дизайном, редактор журналу «Кіно-Театр». Куратор скандальної виставки «Українське тіло» (2012)
- дочка Ольга (нар. 1976) – закінчила філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка, кандидат філософських наук
- онучка Меланія
Професійна діяльність
- 1965–1966 — котельник, Смілянський машинобудівний завод.
- 1966–1966 — практикант-дипломант, Черкаський машинобудівний завод.
- 1967–1967 — слюсар-котельник, Одеський завод «Продмаш».
- 1967–1968 — служба в армії (оператор РЛС).
- 1968–1969 — слюсар, Черкаський завод хімреактивів.
- 1973–1976 — журналіст, завідувач відділу критики газети («Літературна Україна») (Київ).
- 1980–1991 — науковий працівник, завідувач відділу критики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Київ).
- 1989–1990 — професор на запрошення (Ратґерського університету), США («Українська література. Критика»).
- 1990–1990 — професор на запрошення (Манітобського університету), Канада («Українська література»).
- 1991–1994 — ректор Національного університету «Києво-Могилянська академія».
- 1994–2007 — президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
- З 2007 р. — почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Професійна активність
У 2005—2010 роках — член (Комітету з присудження Національної премії України ім. Тараса Шевченка).
У 2005—2007 роках — президент ВГО («Експерти України»).
Політична діяльність
Член КПРС (1968–1990). До 1990 очолював партбюро КПУ Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ.
Один з ініціаторів створення (Народного Руху України) (1989).
Уповноважена особа Виборчого блоку (Віктора Ющенка) «Наша Україна» в багатомандатному виборчому окрузі (2002).
2006 — обраний депутатом (Київської міської ради) за списком («Нашої України»), але невдовзі відмовився від депутатського мандату.
Публікації
В'ячеслав Брюховецький є автором понад 400 публікацій, зокрема, книг:
- Іван (Сенченко) (1981)
- Силове поле критики [ 25 лютого 2018 у Wayback Machine.] (1984)
- Критика в сучасному літературному процесі (1985)
- Специфіка і функції літературно-критичної діяльності (1986)
- Ліна Костенко [ 15 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (1990)
- Микола Зеров [ 3 травня 2018 у Wayback Machine.] (1991)
- Factum est factum (2010)
- Віктор Петров. Розвідки у 3-х томах (2013)
Нагороди та відзнаки
- 1995 — (Міжнародна премія Антоновичів)
- 1996 — [pl] Республіки Польща
- 1997 — (Орден «За заслуги») III ст.
- 1997 — Подяка голови Київської міської державної адміністрації (Олександра Омельченка)
- 1998 — (Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого)
- 2001 — (Всеукраїнська премія «Визнання»)
- 2001 — Подяка Подільської райради м. Києва
- 2003 — (Орден «За інтелектуальну відвагу»)
- 2005 —
- 2005 — (Премія імені Олекси Гірника)
- 2005 — Пам'ятний знак «Видатному учаснику Помаранчевої революції»
- 25 червня 2007 Президент України (Віктор Ющенко) підписав про надання В'ячеславові Брюховецькому звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави.
- Відзнака Президента України — (ювілейна медаль «25 років незалежності України») (2016).
Примітки
- . Архів оригіналу за 21 серпня 2008. Процитовано 1 вересня 2008.
- . Архів оригіналу за 24 листопада 2009. Процитовано 1 березня 2010.
- Засновники // 2023 © Рада конкурентоспроможності України - The Council on Competitiveness of Ukraine
- Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 16 грудня 2011.
- 2022 НВ опублікувало спецпроєкт «100 великих українців» // 24 Серпня 2022 10:50, 100 великих українців, Видання НВ до Дня Незалежності України представило спецпроєкт «100 великих українців» ... — розповіді про людей, які визначали перебіг історії країни від часів Київської Русі й до наших днів.
- 2020 Топ-100 великих українців. Люди, які визначали перебіг історії з часів Київської Русі до наших днів — рейтинг НВ // 11 жовтня 2020, 08:54. Випуск журналу №37 від 8 жовтня 2020.
- Біографічні починки, с. 557–558
- старший брат, граючись на бабусиному подвір’ї в Каневі, підірвався на німецькій міні // Степанович Брюховецький пом. 1945 // rodovid
- «У день народження втечу на хутір — там помідори неполиті» // Марина ТКАЧУК, umoloda, 13 липня 2012.
- Президент «Могилянки» грав на Черкащині в карти та розбивав лобом горіхи // Черкаські новини, 15 липня 2012, 16:23
- Брюховецька Лариса Іванівна // віртуальний музей Інституту журналістики, 20.04.2020
- У Могилянці закрили (Центр візуальної культури) разом з «порнографічною» виставкою. Про це ZN.UA повідомила куратор виставки «Українське тіло» Оксана Брюховецька // (zn.ua), 24 лютого 2012 10:17
- Андрій Мерхель. «Украинское тело» как улика в арт-скандале под сводами Могилянки // (zn.ua), 24 лютого 2012 13:43
- Про деякі питання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка // Указ Президента України № 1599/2005 від 14 листопада 2005 року. Склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка втратив чинність на підставі Указу Президента № 764/2010 від 12.07.2010
- Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
Література
- Той, хто відродив Могилянку: [ 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] Збірник до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007.
- Factum est factum. Біобібліографія [ 4 травня 2018 у Wayback Machine.] / В'ячеслав Брюховецький. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. — 991 с.
Див. також
- (Список Героїв України)
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Брюховецький В'ячеслав Степанович |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Брюховецький В'ячеслав Степанович |
- ESU , 2, 3 : pdf
- Біографія В. С. Брюховецького [ 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- [1] [ 14 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Почесний Президент НаУКМА Брюховецький В. С. [ 21 листопада 2007 у Wayback Machine.]
- «На телевізійні ток-шоу не ходжу, бо не хочу розмовляти з дебілами» — В'ячеслав Брюховецький // Країна, № 55, 21.01.2011
- В'ячеслав Брюховецький: «Ми видали книгу „Час дешевого клоуна“, де зібрали всі наші антиТабачниківські виступи» // Високий Замок, 20.05.2011 [ 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- В'ячеслав Брюховецький про сучасних студентів, політиків та брехунів // RegioNews, 22.06.2012[недоступне посилання з червня 2019]
- Почесний президент НаУКМА В'ячеслав Брюховецький з нагоди 65-річчя розповів, як «включив» ген українця, бачив «словникові» віщі сни й лобом лупав горіхи // Україна молода, 2012
- В. С. Брюховецький. Рух угору чи Сізіфова праця? // Літературне місто [ 11 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет