«Вперед і вгору» (англ. «Up») — американський повнометражний комп'ютерний анімаційний комедійно-драматичний фільм студії Піксар та Walt Disney Pictures, прем'єра якого відбулася 29 травня 2009 року. Стрічка відкривала Каннський кінофестиваль 2009 року. В Україні прем'єра фільму відбулася 16 червня 2009 року. На 15 серпня 2021 року фільм займав 123-у позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.
| Вперед і вгору | |
|---|---|
| англ. Up | |
| | |
| Вид | комп'ютерна анімація |
| Жанр | пригодницький фільм, кінокомедія і фентезійний фільм |
| Режисер | Піт Доктер Боб Пітерсон |
| Продюсер | Джонас Рівера Джон Лассетер Ендрю Стентон |
| Сценарист | Боб Пітерсон Піт Доктер Томас МакКарті |
| Композитор | Майкл Джаккіно |
| Кінокомпанія | Піксар |
| Дистриб'ютор | Fórum Hungaryd |
| Тривалість | 96 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна | США |
| Рік | 2009 |
| Кошторис | 175 млн дол. |
| Касові збори | 735 099 082 $ і 293 004 164 $ |
| IMDb | ID 1049413 |
| pixar.com/feature-films/up | |
| Вперед і вгору у Вікісховищі |
Сюжет Редагувати
Сором'язливий хлопчик Карл Фредріксен захоплювався подорожами та відкриттями мандрівника Чарльза Мунца, що той здійснював у товаристві своїх собак на дирижаблі «Вітер пригод» («Spirit of Adventure»). Із диких земель Південної Америки (Райські води) як трофей він привіз «монстра Райських вод» — скелет невідомої досі науці істоти. Проте його звинуватили в підробці. І Мунц повернувся до Південної Америки і пообіцяв, що не повернеться до цивілізації без підтвердження своєї правоти — привезе звіра живцем.
Одного дня Карл знайомиться з дівчинкою Еллі, що також захоплюється Мунцом та приймає його до свого мандрівницького клубу (чіпляє хлопцеві значок — кришечку «Виноградна сода»). Еллі показує Карлові свою книгу пригод — вона мріє про те, що, коли виросте, вирушить до Південної Америки і житиме в будинку біля водоспаду в Райських водах. Розповідь про ці свої пригоди дівчинка й планує записати до книги. Карл поклявся, що повезе Еллі до Південної Америки на дирижаблі.
Коли діти виросли, Карл та Еллі побралися, поремонтували будинок, де знаходився мандрівницький клуб Еллі (так, щоб він був схожий на малюнок дівчинки)та жили там щасливо. Карл працював продавцем кульок із гелієм, а Еллі — в зоопарку. На жаль, після викидня, подружжя не могло мати дітей. Тому вони жили мрією про Райські води. Проте грошей на подорож їм не вдалося назбирати.
Проходили роки. Карл та Еллі зістарилися. І тільки тоді чоловік зміг купити квитки до Південної Америки. Проте Еллі захворіла і незабаром померла. І Карл залишився один.
Місто перебудовувалося, навколо будинку Карла та Еллі велися ремонтні роботи. І власник новобудівлі намагався викупити будинок Фредріксенів. Проте Карл відмовлявся від цього, і казав, що віддасть будинок лише після своєї смерті.
До Карла завітав Рассел— юний дослідник природи, що мав допомогти пенсіонерові для того, щоб отримати останній значок дослідника дикої природи та стати старшим дослідником природи. Старий не потребував допомоги, тому вигадав для хлопця роботу — таємне полювання за вигаданною твариною — вафель. А тим часом трактор, що проїжджав повз будинок Карла до будівництва, перечепив поштову скриньку, яку розмальовувала Еллі. Старий розхвилювався і вдарив робітника на очах у свідків. Після цього судом було винесено рішення, що Карл є загрозою суспільству, тому має залишити власний будинок та переселеться до закладу «Темні дуби» (притулок для пенсіонерів).
Та у шафці дідусь побачив книжку подорожей Еллі. І тоді зрозумів, що не залишить будинку їхньої мрії.
Вранці він пропустив через димар сотні кульок із гелієм, і будинок разом зі своїм 78-літнім мешканцем полетів до Райських вод.
Однак коли будинок був вже високо в повітрі, хтось постукав у двері. Виявилося, що на ґанку стояв Рассел-дослідник природи, що шукав там вафля. Спершу старий планував спустити хлопчика на мотузці до хмарочосу, повз який вони пролітали. Проте це було ризиково, тому Рассел полетів із ним.
Раптом розпочалася негода, летючий будинок потрапив до дощових хмар і Карл не зміг втримати керування. Карл прив'язав всі речі, а потім задрімав. Вранці його розбудив Рассел, що спішив повідомити, як він керував будинком. Через те, що будинок летів вище хмар, Карл не міг дізнатися, де вони знаходяться. Малий переконував його, що вони летять до Райських вод. Але дідусь не вірив, що Рассел власноруч знайшов туди дорогу — до того, як Рассел не показав йому свій GPS. Коли будинок трохи опустився, Карл переконався, що знаходиться в Південній Америці — він виконав обіцянку, яку давав Еллі. Та через туманність (будинок дістався землі раніше, ніж на те розраховував Карл), дідусь та Рассел впали з летючого транспорту. Тому останній відрізок шляху мусили подолати пішки, тримаючи будинок за шланг.
Шляхом Рассел побачив яскравого нелітаючого птаха, якого хлопець годував шоколадом. Рассел назвав птаха Кевіном та не хотів залишати його. Карл думав, що птах гальмуватиме їхню подорож, тому спершу не дозволяв Расселові брати птаха з собою. Проте хлопчик почув, що Карл продовжує в усьому радитися з Еллі (її фотокарткою в будинку), тому сказав, що Еллі дозволила б взяти птаха. Так вони вирушили до водоспаду утрьох.
Згодом вони почули, як до них хтось звертався та побачили собаку. Виявилося, що розмовляла собака (за допомогою спеціального пристрою, який винайшов хазяїн тварини)- його звали Даг. Даг запевнив їх, що зграя доручила йому шукати пташку. Він хотів проявити себе як вправний слідопит, проте насправді решта собак (а головним чином Альфа — головний пес) просто хотіла здихатися його, і Даг знайшов потрібну йому пташку тільки тому, що цією пташкою був Кевін.
Три собаки — Альфа, Бета і Гамма — почали переслідувати Дага і пташку.
Наранок виявилося, що Кевін — дівчинка. Вона перемовлялася зі своїми дітьми. Вона збирала для них їжу і тепер має повернутися. Та тільки пташка вирушила додому, Карла, Рассела та Дага оточили Альфа, Бета і Гамма, що повели їх до свого хазяїна. На величезне здивування Фредріксена, ним виявився мандрівник Чарлз Мунц. Він мешкав на своєму дирижаблі разом із собаками і шукав пташку — Кевіна — як доказ істинності його наукового відкриття.
Коли під час вечері Мунк здогадався, що Карл знає про птаха, якого він шукає (старий не хотів видавати Кевіна), мандрівник попередив, що він прибирає з дороги всіх, хто заважає йому виправдати своє ім'я перед науковцями. Кумир Карла та Еллі виявився вбивцею, тому старий втік від Мунца та його псів.
Мунц на дирижаблі наздогнав їх, спіймав Кевіна та підпалив фундамент Карлового будинку. Рассел просив Карла врятувати пташку, проте дід відмовився та прогнав Дага. У будинку (гелій почав виходити з кульок та він зупинився, так і не діставшись водоспаду) Карл переглядав книгу мандрів Еллі — виявилося, замість розповідей про подорож Південною Америкою його померла дружина наклеїла до альбому фотографії їхнього подружнього життя. На останній сторінці Еллі дякувала Карлові за їхні життєві пригоди та радила йому шукати нових. Тоді дід зрозумів, що не покине пташку. Але тим часом Рассел на декількох кульках полетів до Кевіна самотужки. І Карл позбувся меблів, щоб будинок став легшим та знову зміг злетіти.
Удвох вони визволили Кевіна, відпустили її до дітей та позбулися Мунца. Даг переміг Альфу — головного лихого пса, і решта собак почали ставитися до нього приязно. Єдине, про що лишалося сумувати Карлові — що він не залишив будинку на водоспаді, де мріяла Еллі. Мунц прострілив кульки з гелієм, тому будинок впав з дирижаблю. Проте виявилося, що будинок впав саме на водоспад.
Рассела нагородили останньою відзнакою. Те, про що так мріяв хлопчик (щоб на нагородження прийшов його батько), не відбулося. Але Рассела нагородив Карл. І потім вони весело проводили час разом із Дагом та іншими собаками з його зграї.
Український дубляж Редагувати
Фільм дубльовано на студії «Le Doyen» на замовлення «Disney Character Voices International» у 2009 році.
- Режисер дубляжу — Анна Пащенко
- Перекладач — Федір Сидорук
- Мікс-студія — Shepperton International
- Творчий консультант — Mariusz Arno Jaworowski
Ролі дублювали:
- Віктор Черняков — Карл Фредріксен
- Валерій Шептекіта — Чарльз Мунц
- Михайло Жогло — Рассел
- Юрій Ребрик — Даг
- Юрій Коваленко — Бета
- Сергій Солопай — Гамма
- Михайло Жонін — Альфа
- В'ячеслав Дудко — робітник 1
- Олександр Завальський — ведучий
- Єлизавета Пріма — Еллі мала
- Віталій Казнодій — Карл малий
- Наталя Поліщук — поліцейська
- Дмитро Завадський — робітник 2
- Петро Сова, — санітар 1
- Роман Чорний — санітар 2
- Ігор Тихоміров — Омега
- Андрій Мостренко — вожатий
А також: Катерина Качан, Олександр Шевчук.
Факти Редагувати
- Бюджет стрічки — 175 млн дол.
- «Вперед і вгору» назбирав 723 млн дол. касових зборів по всьому світові та став другим найбільш комерційно успішним проектом Піксар після мультфільму «У пошуках Немо».
- На сайті Rotten Tometoes відгуки на фільм «Вперед і вгору» були найкращими за 2009 рік.
- В одній з серій мультсеріалу «Сімпсони» (Coming to Homerica[en]) було згадано мультфільм «Вперед і вгору»: коли Карл і Ленні летять на кріслах із повітряними кульками, на задньому плані пролітає будиночок Карла Фредріксона.
Критика Редагувати
На сайті кінокритики Rotten Tomatoes стрічка отримала оцінку в 98 % 252-ма голосами (247 схвальних та 5 несхвальних).
На сайті Metacritic мультфільм отримав оцінку 88.
Кінокритик Роджер Іберт нагородив «Вперед і вгору» чотирма зірками з чотирьох.
Нагороди Редагувати
Оскар Редагувати
- Найкращий анімаційний фільм
- Найкраща музика до фільму
Британська академія телебачення і кіномистецтва Редагувати
- Найкращий анімований повнометражний фільм — Піт Доктер, Боб Пітерсон
- Найкраща музика — Майкл Джаккіно (композитор)
- Найкращий звук — Майкл Сілверс, Том Маєрс, Майкл Семанік
- Найкращий оригінальний сценарій — Піт Доктер, Боб Пітерсон (сценаристи)
Broadcast Film Critics Association Редагувати
- Найкращий фільм — Джонас Рівера (продюсер) — НОМІНОВАНО
- Найкращий анімаційний повнометражний фільм — Піт Доктер, Боб Пітерсон (режисери) — ПЕРЕМОГЛИ
- Найкраща музика — Майкл Джаккіно (композитор) — ВИГРАВ
- Найкращий оригінальний сценарій — Боб Пітерсон, Піт Доктер — НОМІНОВАНО
Золотий глобус Редагувати
- Найкращий анімаційний повнометражний фільм — Піт Доктер, Боб Пітерсон (режисери) — ПЕРЕМОГЛИ
- Найкраща музика — Майкл Джаккіно (композитор) — ВИГРАВ
Греммі Редагувати
- Найкращий саундтрек повнометражного фільму — Майкл Джаккіно (композитор) — ВИГРАВ
- Найкраща інструментальна композиція — Майкл Джаккіно (композитор) — ВИГРАВ
- Найкраще інструментальне аранжирування — Майкл Джаккіно (композитор) — НОМІНОВАНО
Satellite Award Редагувати
- Найкращий анімаційний фільм — Піт Доктер, Боб Пітерсон (режисери) — НОМІНОВАНО
- Найкращий оригінальний сценарій — Боб Пітерсон, Піт Доктер — НОМІНОВАНО
Примітки Редагувати
- http://nmhh.hu/dokumentum/158984/2009_filmbemutatok_osszes.xls
- ↑ http://www.nytimes.com/2009/04/06/business/media/06pixar.html_r=4&hpw=&pagewanted=all
- http://www.boxofficemojo.com/movies/?id=Up.htm
- Box Office Mojo — 1999.
- . Архів оригіналу за 13 березня 2010. Процитовано 7 лютого 2010.
- http://kino-teatr.ua/uk/main/film/film_id/4916.phtml [ 1 серпня 2009 у Wayback Machine.] | «Вперед і вгору» на сайті «Кіно-Театр»
- http://www.rottentomatoes.com/m/up/ [ 17 лютого 2021 у Wayback Machine.] «Вгору» на Rotten Tomatoes
- . Архів оригіналу за 20 лютого 2010. Процитовано 7 лютого 2010.
- http://rogerebert.suntimes.com/apps/pbcs.dll/article?AID=/20090527/REVIEWS/905279997 [ 7 березня 2013 у Wayback Machine.] Відгук на стрічку Роджера Іберта від 27 травня 2009 року
- http://www.imdb.com/title/tt1049413/awards [ 5 вересня 2009 у Wayback Machine.] Нагороди стрічки
Посилання Редагувати
- Офіційна сторінка в Інтернеті [ 9 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- «Вперед і вгору» на Internet Movie Database [ 19 лютого 2010 у Wayback Machine.]