Волоть (лат. panicula, ae f) — складне суцвіття, бічні гілочки якого замість окремих квіток несуть прості або гіллясті китиці.
У волоті головна вісь тривалий час росте в довжину, на ній на різній висоті почергові бічні осі наступних порядків несуть почергові китиці (чемериця, агава, юка).
Волоть, гілки якої прилягають до головної осі, називають стиснутою (тимофіївка, лисохвіст), волоть з відлеглими гілками — розлогою (овес, бузок). Стиснуту волоть, що має короткі гілки і нагадує складний колос злаків (китник та ін.), називають султаном.
Волоті відрізняються від подвійних китиць ряснішим розгалуженням і тим, що у них нижні гілочки розвинені сильніше верхніх. Найпоширеніша волоть — в якій ступінь розгалуження почергових бічних осей суцвіття зменшується знизу доверху. Типова волоть має пірамідальну форму (бузок, бирючина, горобинник, таволга верболиста), хоча бувають й інші форми. Наприклад волоть кошиків (полин звичайний), волоть зонтиків, волоть щитків (горобина звичайна, бадан товстолистий), волоть складних колосків (овес, тонконіг), збіднені гроновидні волоті (кизильник) тощо.
Джерела Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Фармацевтична енциклопедія України // Національний фармацевтичний університет
- Лесная энциклопедия [ 21 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
| Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |