Володимир Зайдель

Володимир П. Зайдель (21 грудня 1907 — 12 січня 1981) — німецько-американський математик російського походження, доктор математики.

Володимир Зайдель
Народився	21 грудня 1907(1907-12-21) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	12 січня 1981(1981-01-12) (73 роки) Детройт, Мічиган, США
Країна	США
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Заклад	Принстонський університет Гарвардський університет Рочестерський університет Університет Вейна Університет Нотр-Дам
Науковий керівник	Костянтин Каратеодорі
Аспіранти, докторанти	Arthur J. Lohwater^d Donald Charles Rung^d Peter Ambrose Lappan^d James Richard Choike^d John L. Stebbins^d Paul Montpetit Gauthier^d Milton Parnes^d Jun-Shung James Hwang^d

Біографія

Народився в місті Одесі 21 грудня 1907 року.

Кар'єра

26 лютого 1930 року Володимир Зайдель здобув ступінь доктора філософії у Мюнхенському університеті Людвіга-Максиміліана, захистивши дисертацію під назвою «Über die Ränderzuordnung bei konformen Abbildungen», яку рекомендував Костянтин Каратеодорі.

У 1932–1933 роках Зайдель працював на математичному факультеті Гарвардського університету, був викладачем Бенджаміна Пірса. 1941–1955 роках викладав в Рочестерському університеті. 1952–1953 роках викладав в Інституті перспективних досліджень у Принстоні. 1955–1963 роках викладав в Університеті Нотр-Дам. З 1963 року працював в Університеті Вейна в Детройті.

Під час Другої світової війни вчений працював у групі «Монреальської теорії» Національної дослідницької ради Канади.

На його честь названо клас функцій.

Був одружений з Лією Лаппін-Сейдель (1904–1999).

Література

• Меріан Махаффі; Детройт (Мічиган). Міська рада (1977). «Журнал Загальної ради міста Детройт».
• Володимир Зайдель в Проєкт генеалогії математики
• Розмова з Джо Дубом про те, як Зайдель допомагав Дубу в його докторській роботі (1932)
• Снелл, Дж. Л. (1997). «Розмова з Джо Дубом». Статистична наука. JSTOR. 12 (4): 301—311. дої:10.1214 / ss / 1030037961.
• Вільямс, М. М.Р. (2000). «Розвиток теорії ядерних реакторів у Монреальській лабораторії Національної дослідницької ради Канади (Відділ атомної енергії) 1943—1946». Прогрес у ядерній енергетиці. Elsevier. 36 (3): 239—322. дої:10.1016 / s0149-1970 (00) 00011-1.
• Джун Шунг Хван (1983). «Про узагальнений клас Зейделя U». 276 (1). Операції з Американське математичне товариство: 336—346.
• некролог Лії Лаппін-Зейдель

Публікації

• F. Bagemihl; W. Seidel (1962). Koebe arcs and Fatou points of normal functions. Commentarii Mathematici Helvetici 36 (1): 9–18. doi:10.1007/BF02566888. 
• F. Bagemihl; W. Seidel (1960). Behavior of meromorphic functions on boundary paths, with applications to normal functions. Archiv der Mathematik 11 (1): 263–269. doi:10.1007/BF01236942. 
• F. Bagemihl; W. Seidel (1955). A problem concerning cluster sets of analytic functions. Mathematische Zeitschrift 62 (1): 99–110. doi:10.1007/BF01180626. 
• F. Bagemihl; W. Seidel (1954). Some boundary properties of analytic functions. Mathematische Zeitschrift 61 (1): 186–199. doi:10.1007/BF01181342. 
• W. Seidel (1953). Note on a persymmetric determinant. Quarterly Journal of Mathematics 4 (1): 150–151. Bibcode:1953QJMat...4..150S. doi:10.1093/qmath/4.1.150. 
• Seidel, W. (1931). Über die Ränderzuordnung bei konformen Abbildungen. Mathematische Annalen (Springer) 104: 182–243. doi:10.1007/bf01457932. 

Примітки

1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
2. Wladimir Seidel [ 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] at Mathematics Genealogy Project
3. A conversation with Joe Doob [ 22 червня 2018 у Wayback Machine.] on how Seidel assisted Doob in his doctoral thesis work (1932)
4. Snell, J.L. (1997). A conversation with Joe Doob. Statistical Science (JSTOR) 12: 301–311. doi:10.1214/ss/1030037961.