Во́лиця — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на північному сході району. До 2020 підпорядковане Калагарівській сільраді.
| село Волиця | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Україна | |
| Область | Тернопільська область | |
| Район | Чортківський район | |
| Громада | Гримайлівська селищна громада | |
| Основні дані | ||
| Засноване | 1782 | |
| Населення | 303 | |
| Територія | 1.610 км² | |
| Густота населення | 188.2 осіб/км² | |
| Поштовий індекс | 48233 | |
| Телефонний код | +380 3557 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 49°16′28″ пн. ш. 26°13′02″ сх. д. / 49.27444° пн. ш. 26.21722° сх. д.Координати: 49°16′28″ пн. ш. 26°13′02″ сх. д. / 49.27444° пн. ш. 26.21722° сх. д. | |
| Водойми | Збруч | |
| Відстань до районного центру | 47 км | |
| Найближча залізнична станція | Гримайлів | |
| Відстань до залізничної станції | 23 км | |
| Місцева влада | ||
| Адреса ради | 48233, с. Калагарівка | |
| Карта | ||
Волиця | ||
Волиця | ||
| Мапа | ||
| Волиця у Вікісховищі |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.
Населення — 285 осіб (2003).
Символіка ред.
Затверджена 23 жовтня 2020 року рішенням № 1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори — В. М. Напиткін, С. В. Ткачов, К. М. Богатов. Герб є промовистим.
Герб ред.
У зеленому щиті із чорною трикутною главою, відділеною срібною ниткою і обтяженою золотою восьмипроменевою зіркою, срібне колесо воза, супроводжуване по сторонах золотими рогами вола. Унизу картуша напис «ВОЛИЦЯ» і рік першої згадки «1574».
Роги вола і колесо чумацького воза — символ назви села, золота зірка — символ Полярної зорі, дороговказу для чумаків.
Прапор ред.
На зеленому квадратному полотнищі з верхніх кутів до середини прапора виходить чорний трикутник, відділений тонкою білою смугою. На трикутнику жовта восьмипроменева зірка, на зеленому полі — біле колесо воза.
Історія ред.
Перша письмова згадка — 1574 р. Назва походить, імовірно, від слова «віл»: за переказами, на території села було велике пасовище для волів.
Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Тернопільський циркул). У 19 ст. — власність Кімельманнів. Протягом 1863—1920 рр. село — Скалатського повіту.
У листопаді 1918 р. в селі проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921—1939 рр. село Скалатського повіту Тернопільського воєводства. Діяли філії «Просвіти» та інших товариств.
У роки німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло 23 чоловіки із села. 24 квітня 1949 р. у Волиці та сусідньому с. Калагарівка розповсюджені агітаційні антиколгоспні листівки. Репресій зазнали 44 мешканці села, зокрема, було засуджено до 10-25 років ув'язнення, 19 осіб закатовані у тюрмах і концтаборах НКВС); депортовано у Сибір 20 осіб.
Із березня 1959 р. до грудня 1962 р. село належало до Скалатського району, згодом до січня 1965 р. — Підволочиського. До 2020 — Гусятинського району.
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,67% |
| російська | 0,33% |
Пам'ятки ред.
Аннозачатіївська церква, перша пол. XVII ст. Пам'ятка архітектури національного значення. Охоронний № 1576. Дзвіниця, дерев'яна.
Пам'ятники ред.
Встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини 1848 р. (відновлений у 1990 p.); насипана символічна могила Борцям за волю України (відновлена у 1992 p.).
Примітки ред.
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 5 жовтня 2021.
Література ред.
- В. Гаджук. Волиця / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.— С. 297.
- Гаджук, В. Волиця [Текст] /В. Гаджук, В. Щавінський // Тернопільщина: історія міст і сіл: в 3 т. Т. 2. Тернопіль, 2014. С. 48-49: фот.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |