| Вир | |
|---|---|
|
| |
| 51°08′59″ пн. ш. 34°18′32″ сх. д. / 51.14978730002777496° пн. ш. 34.30907960002777202° сх. д.Координати: 51°08′59″ пн. ш. 34°18′32″ сх. д. / 51.14978730002777496° пн. ш. 34.30907960002777202° сх. д. | |
| Статус | Городище |
| Статус спадщини | пам'ятка археології[d] |
| Країна | Україна |
| Розташування | Білопілля |
| Перша згадка | 1113 |
| Стан | зруйнований |
| Вир (археологічна пам'ятка) (Україна) | |
| Вир у Вікісховищі |
Вир — археологічна пам'ятка, давнє місто на лівому березі річки Вир (приток Сейму, басейн Дніпра), у гирлі її притоки річки Крига. Нині тут лежить місто Білопілля.
Вперше Вир згадано в Іпатіївському літописі під 1113. Місто складалося з дитинця (1,5 га), що займав високий (15-18 м) мис лівого берега річки Крига, та «окольного міста» («острога»), до якого прилягав відкритий посад (7-10 га). Згадується в літописах під 1147, 1160, 1161 у зв'язку з боротьбою проти половців та феодальними усобицями на південних землях Русі як центр однойменної волості між верхів'ями річок Сула та Сейм (площа — понад 8 тис. км²), що у 12 столітті не раз переходила з рук в руки. У 1159-62 роках — столиця уділу Ізяслава Давидовича. Надалі разом з Курським Посейм'ям Вир входив до складу Новгород-Сіверського князівства. Відігравав важливу роль у системі оборони південно-східних кордонів Русі, контролюючи «степовий коридор» — прохід у половецький степ. Знищений 1239 року під час монголо-татарської навали.
У 16 столітті в руському дитинці завдяки наявності земляних укріплень та сприятливому рельєфу розташовувався опорний пункт путивельської прикордонної сторожі Московського князівства. Поблизу була переправа через річку Вир.
Локалізований богословом та істориком Філаретом (Гумілевським) у середині 19 століття. Його досліджували В. Богусевич (1958-59) та В. Приймак (1985-93); загалом в різних частинах городища розкопано близько 800 м². Виявлено рештки житлових та виробничо-господарських споруд, зафіксовано сліди залізоробного, ковальського, ювелірного, кісткорізального ремесел.
Література Редагувати
- Ипатьевская летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 2. М.-Л., 1962;
- Зайцев А. К. Черниговское княжество. В кн.: Древнерусские княжества X—XIII вв. М., 1975;
- Приймак В. В. Деякі підсумки вивчення давньоруського міста Вир і Вирівської волості. В кн.: Проблеми ранньослов'янської і давньоруської археології Посейм'я. Білопілля, 1994.
Джерела Редагувати
- В. П. Коваленко. Вир [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
- Осадчий С. М. Пам'ятки військової історії Північно-Західної Слобожанщини XVII ст. Монографія. [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.] — С. : Джерело, ФОП Литовченко Є. Б., 2011. — 346 с. — ISBN 978-966-8553-34-6.