Верхови́нський Вододі́льний хребе́т (Вододільний хребет) — гірський хребет в Українських Карпатах (східна, внутрішня смуга Бещад), відноситься до Східних Бескидів на межі Закарпатської і Львівської.
Верховинський Вододільний хребет | |
(позначено синім кольором) (позначено синім кольором) | |
(48°45′ пн. ш. 23°00′ сх. д. / 48.750° пн. ш. 23.000° сх. д.)Координати: (48°45′ пн. ш. 23°00′ сх. д. / 48.750° пн. ш. 23.000° сх. д.) | |
Країна | Україна |
---|---|
Регіон | Закарпатська область |
Розташування | Україна Львівська область, Закарпатська область |
Система | Українські Карпати |
Тип | гірський хребет |
(Висота) | 1405 м (макс.) |
Верховинський Вододільний хребет Верховинський Вододільний хребет (Закарпатська область) | |
Вододільний хребет у Вікісховищі |
Простягається від витоків річок Уж і Сян до верхів'я річки Ріки (від Ужоцького до Торунського перевалу). Висоти гір до 1405 м (г. Пікуй). Складається з пісковиків кросненської світи. Хребет має звивисті лінії гребенів, асиметричну форму: його південні схили круті, урвисті, північні — пологі.
По вершинній лінії Верховинського Вододільного хребета проходить головний Карпатський вододіл, звідки беруть початок річки Карпат — Латориця, Стрий, Ріка та інші. Кілька зручних перевалів, зокрема Ужоцький перевал, Верецький перевал, а також пішохідний перевал (Руська Путь).
Схили до висоти 1200—1250 м вкриті смереково-буковими лісами (лісистість 30—47%), вище — (полонини) (напр. (Буковецька полонина)), переважно пустищні, біловусникові, з чагарниковими заростями (чорниці). Переважають верховинські ландшафти. Є природоохоронні території: (Либохорівський заказник), (заказник Пікуй), (Привододільний заказник).
Район пішохідного і гірськолижного туризму.
Деякі вершини Редагувати )
- (Дрогобицький Камінь)
- (Старостина)
- (Журівка)
- (Великий Верх)
- Пікуй
- (Високий Горб)
Фотографії Редагувати )
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вододільний хребет |
Джерела Редагувати )
- (Географічна енциклопедія України) : [у 3 т.] / редкол.: (О. М. Маринич) (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — (ISBN 5-88500-015-8).
- [ 30 травня 2011 у Wayback Machine.]