Вергелес Тетяна Володимирівна У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вергелес Тетяна Володимирівна Вергелес н

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вергелес.

Тетяна Володимирівна Вергелес (нар. 18 лютого 1960, Львів) — українська журналістка, головний редактор Інформаційної агенції ZIK (з квітня 2015-липень 2019); відповідальний редактор Центру комунікацій Національного університету «Львівська політехніка».

Вергелес Тетяна Володимирівна
Народилася	18 лютого 1960(1960-02-18) (63 роки) Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР Україна
Діяльність	журналістка
Alma mater	Факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (1984)
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис Редагувати

З дитинства писала вірші, була членом Літературного об'єднання «Перші кроки», яким у Львові керувала Марія Тихонівна Шевченко. Була учасницею і переможницею всеукраїнських літературних конкурсів для дітей та юнацтва.

Трудовий шлях почала на конвеєрі ВО «Кінескоп». Друкувалася в заводській багатотиражці «Лампочка Ілліча», була робкором газети «Львівський залізничник», журналістом і редактором у львівських газетах: «Молода Галичина», «Діло», «Високий Замок».

У 1984 закінчила заочно факультет журналістики Львівського університету ім. І.Франка.

Із 2006 року — заступник, а з квітня 2015 по липень 2019 року — головний редактор Інформаційної агенції ZIK (IA ZIK).

Із вересня 2019 року — відповідальний редактор Центру комунікацій Національного університету «Львівська політехніка».

Літературна творчість Редагувати

Написала книгу спогадів «Моя грішна журналістика» (Львів, «Аверс», 2014).

В антологію «Львів… Львів'янки… Любов» (видавець — ЛА «Піраміда») увійшло оповідання Тетяни Вергелес «Мандрівка з невидимкою на хвості» (Львів, 2014). Співавторками книги стали Маріанна Вдовиковська, Тетяна Грунська, Любов Долик, Оксана Кришталева, Оксана Лозова, Христина Лукащук, Катерина Міхаліцина, Надія Мориквас, Ірина Показанова, Жанна Слоньовська.

Після мандрівок Добромильським краєм в антологію подорожніх есе українських письменників Галини Вдовиченко, Богдана Волошина, Оксани Кришталевої, Владислави Москалець, Галини Пагутяк, Лани Перлулайнен, Ярослава Яріша «Зелене яблуко, срібні мечі» (Львів, ЛА «Піраміда», 2017)) увійшло оповідання Тетяни Вергелес «Зовсім інший день. Мандрівна розмова з Мироном Іваником, львівським Писарем з Тернави» (Львів, 2017).

Співавторка і упорядниця книги «Поважаймо себе. Микола Максимович: ректор двох університетів у спогадах сучасників» (Видавництво Львівської політехніки, 2020). Книгу присвячено українському вченому в галузі електротехніки, одному з організаторів післявоєнної вищої освіти на Львівщині. У книзі чи не вперше за роки Незалежності України зроблено спробу зняти пропагандистську сухозлотицю з постаті дружини Миколи Максимовича — члена Комуністичної партії Західної України (КПЗУ) Марії Кіх, чиє ім'я добре знали в Радянському Союзі.

Відзнаки Редагувати

Лауреат обласної журналістської премії «Сучасність».
Нагороджена Національною спілкою журналістів України «Золотою медаллю української журналістики» (2013).
Заслужений журналіст України (1 грудня 2018) — з нагоди 27-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
Катерина Гладка (24 вересня 2014). Гріхи Тетяни Вергелес. «Телекритики».
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №404/2018 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2 грудня 2018.

Посилання Редагувати

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вергелес Тетяна Володимирівна

[1] . Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.

[2] Катерина Гладка (24 вересня 2014). Гріхи Тетяни Вергелес. «Телекритики».

[3] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №404/2018 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2 грудня 2018.