Спрітц або Венеційський спрітц (вен. Spriz або Spriss; італ. Spritz veneziano; нім. Spritzer — «сплеск» / «ігристе») — італійський коктейль австрійського походження на основі ігристого вина просекко, італійського аперитиву Апероль і содової води. Класифікується як газований коктейль. Належить до офіційних напоїв Міжнародної асоціації барменів (IBA), категорія «Напої нової ери» (англ. New Era Drinks).
Історія ред.
Спрітц народився у 1800-х роках у королівстві Ломбардія і Венеція яке у той час було частиною Австрійської імперії. Австрійські солдати, купці, дипломати та службовці імперії Ґабсбургів у Венето швидко звикли пити місцеве вино, але вони не були призвичаїні до міцності венеційських вин, вміст алкоголю у яких був значно вищим, ніж вони звикли. Австрійці почали просити місцевих господарів вприснути у вино пару крапель води (spritzen, німецькою мовою), щоб зробити вино легшими. Первісній оригінальний спрітц складався із ігристого білого вина або червоного вина, розведеного джерельною водою.
Італійський аперитив Апероль було створено у Падуї в 1919 році братами Барб'єрі. Оригінальний рецепт з часом залишався незмінним, але лише в 1950-х роках Aperol Spritz став популярною альтернативою звичайній венеційській суміші білого вина та газованої води.
Спосіб приготування ред.
Склад коктейлю «Spritz veneziono»:
- просекко (інколи використовують інше ігристе вино) — 60 мл (6 cl),
- аперитив Апероль — 40 мл (4 cl),
- содова вода — долити.
Примітки ред.
- Сайт Міжнародної асоціації барменів. коктейлі Напої нової ери (англ.). iba-world.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2015. Процитовано 1 червня 2017 року.
- . barclass.ru (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 1 червня 2017 року.
- . Сайт Міжнародної асоціації барменів (англ.). iba-world.com. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 1 червня 2017 року.
Посилання ред.
- Сайт Міжнародної асоціації барменів [Архівовано 28 жовтня 2015 у Archive.is] (англ.)
- Коктейль Spritz veneziono на сайті IBA [ 13 травня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- . barclass.ru (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 1 червня 2017.