Вейн Шортер (англ. Wayne Shorter; 25 серпня 1933, Ньюарк, Нью-Джерсі — 2 березня 2023, Лос-Анджелес, Каліфорнія) — американський джазовий саксофоніст і композитор. Лауреат 11 нагород «Греммі», володар Полярної музичної премії.
| Wayne Shorter | |
|---|---|
| англ. Wayne Shorter | |
| | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 серпня 1933 |
| Місце народження | Ньюарк, Нью-Джерсі, США |
| Дата смерті | 2 березня 2023 (89 років) |
| Місце смерті | Лос-Анджелес, Каліфорнія, США |
| Роки активності | 1958–2021 |
| Громадянство | США |
| Національність | афроамериканці |
| Віросповідання | Сока Гаккай |
| Професії | композитор, саксофоніст, джазмен |
| Освіта | Steinhardt School of Culture, Education, and Human Developmentd і театрально-художній ліцей Ньюваркуd |
| Інструменти | Tenor saxophone, soprano saxophone |
| Жанр | Modal jazz, crossover jazz, post-bop, hard bop, ф'южн, third stream |
| Лейбли | Blue Note, Columbia, Verve |
| Нагороди | |
| www.wayneshorter.com | |
| Файли у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився в Ньюарку, штат Нью-Джерсі, США і відвідував мистецьку середню школу Ньюарка яку закінчив у 1952 році. Після закінчення Нью-Йоркського університету за спеціальністю «музична освіта» в 1956 році Шортер провів два роки в армії США, в цей час зіграв з Горацієм Сільвером. Після звільнення він грав з Мейнардом Фергюсоном. У молодості Шортер придбав прізвисько «Містер Пішов» («Mr. Gone»), що згодом стало назвою одного з альбомів створеного ним гурту «Weather Report».
На ранню творчість Шортера вплинули Сонні Роллінз, Джон Колтрейн і Коулмен Хокінс. У 1959 році Шортер приєднався "Jazz Messengers[en], а через 4 роки став музичним директором цієї групи, з якою гастролював у США, Японії та Європі. У цей час Шортер «зарекомендував себе як один з найобдарованіших молодих саксофоністів» і отримав міжнародне визнання.
У 1964-68 роках Шортер грав у квінтеті Майзла Девіса. На думку Гербі Генкока: «Головним творцем […] у цій групі, був Вейн Шортер.[…] Вейн був одним з небагатьох людей, хто приніс Майлзу музику, яка не змінилася». Девіс сказав: «Вейн — справжній композитор. Він пише партитури, пише партії для всіх так само, як хоче, щоб вони звучали…. Вейн також викликав певну цікавість до роботи з музичними правилами. Якщо вони не працювали, то він їх ламав, але з музичним сенсом; він розумів, що свобода в музиці — це здатність знати правила, щоб зігнути їх на власне задоволення та смак»
До 1968 року він грав виключно на теноровому саксофоні. З 1969 році він грав також на саксофоні-сопрано (починаючи з альбому Девіса In a Silent Way), з початку 1970-х переважно на сопрано.
Одночасно з роботою у квінтеті Девіса, Шортер записав кілька альбомів для Blue Note Records, переважно власні композиції, з різними музикантами, включно з трубачем Фредді Габбардом. Його першим альбомом Blue Note (загалом 11 записаних з 1964 по 1970) був Night Dreamer, записаний у студії Руді Ван Гелдера в 1964 з Лі Морганом (труба), Маккой Тайнером (фортепіано), Реджі Воркменом (бас) і Елвіном Джонс (барабани).
Після випуску «Odyssey of Iska» в 1970 році Шортер створив ф'южн-групу Weather Report[en] з клавішником Джо Завінулом та басистом Мирославом Вітовшом. Іншими оригінальними членами були ударники Ейрто Морейра та Альфонс Музон. Після від'їзду Вітовша в 1973 році Шортер і Завінул стали спільними керівниками групи до розпаду групи в кінці 1985 року.
Покинувши Weather Report у 1986 році, Шортер продовжував записувати і керувати групами в стилях джаз-фьюжн, включаючи гастролі в 1988 році з гітаристом Карлосом Сантаною.
У 1995 році Шортер випустив альбом High Life, випущний лейблом Verve Records. High Life отримав премію «Греммі» за найкращий альбом сучасного джазу в 1997 році.
Шортер ще раз працював з Гербі Хенкоком в 1997 році над альбомом 1 + 1. Пісня «Aung San Suu Kyi» (названа на честь бірманської демократичної активістки) принесла обом, Генкоку і Шортеру, премію «Греммі».
Шортер продовжував концертну діяльність до кінця 2010-х, і лише після майже 70-річної виконавської кар'єри за станом здоров'я змушений був прпинити виступи. Однак Шортер взявся створити «нову оперну роботу» під назвою «Іфігенія»; Есперанса Спалдінг написала лібрето, а архітектор Френк Гері створив декорації, прем'єра опери запланована на осінь 2021 року.
Помер 2 березня 2023 року у Лос-Анджелесі, Каліфорнія, в 89-річному віці.
Дискографія ред.
- Introducing Wayne Shorter (aka Blues a la Carte, Vee-Jay, 1959)
- Second Genesis[en] (Vee-Jay, записано 1960, випущено 1974)
- Wayning Moments[en] (Vee-Jay, 1962)
- Night Dreamer[en] (Blue Note, 1964)
- JuJu[en] (Blue Note, 1964)
- Speak No Evil[en] (Blue Note, записано 1964, випущено 1966)
- The Soothsayer[en] (Blue Note, записано 1965, випущено 1979)
- Et Cetera[en] (Blue Note, записано 1965, випущено 1980)
- The All Seeing Eye[en] (Blue Note, записано 1965, випущено 1966)
- Adam's Apple[en] (Blue Note, записано 1966, випущено 1967)
- Schizophrenia[en] (Blue Note, записано 1967, випущено 1969)
- Super Nova[en] (Blue Note, 1969)
- Moto Grosso Feio[en] (Blue Note, записано 1970, випущено 1974)
- Odyssey of Iska[en] (Blue Note, записано 1970, випущено 1971)
- Native Dancer[en] (Columbia, записано 1974, випущено 1975) з Мілтон Насіменту
- Atlantis[en] (Columbia, 1985)
- Phantom Navigator[en] (Columbia, записано 1986, випущено 1987)
- Joy Ryder[en] (Columbia, 1988)
- High Life[en] (Verve, 1995)
- 1+1 (Verve, 1997) з Гербі Генкоком
- Footprints Live![en] (Verve, 2002)
- Alegría[en] (Verve, 2003)
- Beyond the Sound Barrier[en] (Verve, записано live 2002—2004, випущено 2005) as Wayne Shorter Quartet
- Carlos Santana and Wayne Shorter – Live at the Montreux Jazz Festival 1988[en] (Image Entertainment, 2007) з Карлосом Сантана
- Without a Net[en] (Blue Note, записано live 2010, випущено 2013) as Wayne Shorter Quartet
- Emanon[en] (Blue Note, 2018)
Нагороди ред.
- 1962: опитування читачів DownBeat / Саксофоніст «Нова зірка»;
- 1979: Премія «Греммі» за найкраще джаз-ф'южн виконання за «Weather Report[en]» 8:30;
- 1987: Grammy Award за кращий інструментальну композицію за «Call Sheet Blues»;
- 1994: премія «Греммі» за найкращий джазове інструментальне виконання, альбом «A_Tribute_to_Miles»;
- 1996: премія «Греммі» за найкращий сучасний джазовий альбом « High Life»;
- 1996: премія Майлза Девіса, Монреальський міжнародний джазовий фестиваль;
- 1997: премія «Греммі» за найкращу інструментальну композицію для «Aung San Suu Kyi» (на 1 + 1);
- 1998: NEA Jazz Masters;
- 1999: Почесний доктор музики Музичного коледжу Берклі;
- 1999: премія «Греммі» за найкращий сольний інструментальний джаз за «In Walked Wayne»;
- 2003: премія «Греммі» за найкращу інструментальну композицію для «Sacajawea» (на тему « Alegría»);
- 2003: премія «Греммі» за найкращий джазовий інструментальний виступ, за альбом Alegría;
- 2005: премія «Греммі» за найкращий джазове інструментальне виконання, за альбом «Beyond the Sound Barrier»;
- 2006: «Джазова премія» Асоціації джазових журналістів;
- 2014: премія «Греммі» за найкраще сольне інструментальне джазове соло (композиція «Орбіти» з албому «Without a Net»)
- 2014: Премія Американської академії досягнень «Золота тарілка»;
- 2017: Полярна музична премія;
- 2017: Премії Рольфа Шока з музичного мистецтва.;
- 2018: відзнака Центру Кеннеді.
Примітки ред.
- ↑ https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2023/03/02/le-jazzman-wayne-shorter-est-mort-a-l-age-de-89-ans_6163920_3382.html
- ↑ Colin Larkin, ред. (1997). The Virgin Encyclopedia of Popular Music (вид. Concise). Virgin Books. с. 1081/2. ISBN 1-85227-745-9.
- Past Winners Search for Wayne Shorter [ 27 вересня 2016 у Wayback Machine.]. GRAMMY.com. Retrieved 2013-06-04.
- Chow, Andrew R. (7 лютого 2017). . New York Times. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
- Pompilio, Natalie. «Celebrating one of Newark's own, a living jazz legend, at NJPAC» [ 19 листопада 2018 у Wayback Machine.], NJ Advance Media for NJ.com, April 20, 2017. Accessed August 14, 2018. «Shorter, a graduate of Newark Arts High School, began his professional career more than six decades ago and shows no sign of slowing down.»
- . BigTakeOver.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 22 жовтня 2018.
- Carr, Ian; Fairweather, Digby; Priestley, Brian (1995). The Rough Guide to Jazz - The Essential Companion to Artists and Albums. Rough Guides Ltd. с. 584–585. ISBN 1-85828-137-7.
- Len Lyons (1989). Herbie Hancock. The Great Jazz Pianists: Speaking Of Their Lives And Music. Da Capo Press. с. 274. ISBN 978-0306803437.
- Davis, Miles; Troupe, Quincy (1990). Chapter 13. Miles: The Autobiography. Simon and Schuster. с. 274. ISBN 0-671-72582-3.
- . DownBeat Magazine. 10 травня 2019. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
- Pellegrinelli, Lara (12 січня 2021). . opb.org. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
- Wayne Shorter, icon of jazz saxophone, dies aged 89. The Guardian. 2 березня 2023. оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023. (англ.)
- . www.achievement.org. American Academy of Achievement. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 29 травня 2021.
- . Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 29 травня 2021. «Academy guest of honor and jazz saxophonist Wayne Shorter accompanies Esperanza Spalding in a duet performance at the 2014 International Achievement Summit in San Francisco.»
- «Rolf Schock Prize Recipients 2017» [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.], The Royal Swedish Academy of Sciences, Retrieved 15 November 2018.
- West, Michael J. (February 2019). Shorter Among Kennedy Center Honorees. DownBeat 86 (2): 15.
Посилання ред.
- Уейн Шортер: біографія, дискографія та рецензії на альбоми, кредити та випуски [ 3 травня 2021 у Wayback Machine.] на AllMusic
- Wayne Shorter дискографія, випуски альбомів та титри [ 3 травня 2021 у Wayback Machine.] в Discogs
- Вейн Шортер [ 8 травня 2021 у Wayback Machine.] у Facebook
- Дискографія Вейна Шортера [ 13 липня 2021 у Wayback Machine.] на JazzDisco.org
- Вейн Шортер: біографія, дискографія, відгуки про альбоми та відгуки користувачів [ 18 травня 2021 у Wayback Machine.] на ProgArchives.com
- Вейн Шортеральбуми, які слухатимуть [ 8 червня 2021 у Wayback Machine.] на Spotify
- Альбоми Вейна Шортера [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.] на YouTube
- Боба Блюменталя на сайті jazz.com
- Квартет Вейна Шортера з філармонією NEC, Бостон [ 22 травня 2013 у Wayback Machine.] на AllAboutJazz.com
- Інтерв'ю DTM [ 17 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю з Уейном Шортером [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] у The Music Show, ABC Radio (Австралія), червень 2016 року.