Вальтер Еммануель Функ (нім. Walther Emanuel Funk; 18 серпня 1890, Тракенен — 31 травня 1960, Дюссельдорф) — німецький журналіст, нацистський міністр економіки, президент Рейхсбанку.
| Вальтер Функ | |
|---|---|
| нім. Walther Funk | |
| Народився | 18 серпня 1890[…] Тракенен, Східна Пруссія |
| Помер | 31 травня 1960[…] (69 років) Дюссельдорф, ФРН |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | журналіст, банкір, економіст, політик |
| Alma mater | Лейпцизький університет і HU Berlin |
| Знання мов | німецька |
| Заклад | Банк міжнародних розрахунків і Райхсбанк |
| Посада | депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і директор |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0298753 |
|
Біографія Редагувати
Народився в сім'ї підприємця. Дядько Вальтера — піаніст Альфред Райзенауер, улюблений учень Ференца Ліста.
У 1908—1912 рр. вивчав право, літературу, музику і економіку в Лейпцигу та Берліні. Працював в газетах «Berliner National-Zeitung» і «Leipziger Neueste Nachrichten». У 1915—1916 рр. служив в армії, був комісований як негідний до військової служби.
З 1921 року був редактором «Берлінської біржової газети», з 1927 року — головою прес-служби Берлінського біржового суспільства і Берлінської промислової і торговельної палати, з 1928 по 1932 рік — керівним членом правління «Товариства німецької промислової і соціальної політики».
З травня 1931 року працював редактором видання «Політико-економічна прес-служба НСДАП». З лютого 1933 був особистим прес-референтом Гітлера. У березні 1933 року був призначений статс-секретарем міністерства народної освіти і пропаганди і в цій якості став також прес-секретарем уряду. 15 листопада 1933 був обраний заступником президента імперської палати культури.
4 лютого 1938 роки після відставки Шахта був призначений імперським міністром економіки. З 19 січня 1939 року — президент Рейхсбанку, з серпня 1939 року — членом ради міністрів щодо захисту рейху, відповідальним за військово-економічні заходи.
У 1940 році відмовив євреям у праві на власність, яка зберігалася в банках та інших установах.
4 лютого 1943 розпорядився закрити всі підприємства, які не мають відношення до військової економіки. У вересні того ж року став членом центрального штабу планування міністра озброєнь Альберта Шпеєра, якому, незважаючи на бомбардування союзників, вдалося підвищити військове виробництво.
У 1944 році Функ втратив свій вплив, оскільки Альберт Шпеєр був незадоволений його неефективною роботою.
У червні 1945 року був арештований британськими військами в Рурській області.
1 жовтня 1946 року на процесі в Нюрнберзі був засуджений Міжнародним військовим трибуналом до довічного тюремного ув'язнення і в листопаді того ж року доставлений у в'язницю Шпандау.
16 травня 1957 року Функ був достроково звільнений за станом здоров'я.
У грудні 1958 року його засудили до виплати штрафу в розмірі 10 900 німецьких марок.
Вальтер Функ помер 31 травня 1960 року в Дюссельдорфі.
Нагороди Редагувати
- Почесний хрест ветерана війни
- Золотий партійний знак НСДАП
- Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям
- Медаль «За вислугу років у НСДАП»
- Орден «Святий Олександр» 1-го ступеню (Болгарія) (12 жовтня 1938)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го (21 вересня 1940) класу
- Почесний знак «Піонер праці» (1 травня 1942)
- Почесне кільце міста Відня (1944)
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
- Oestreich Paul. Walther Funk. München: Eher, 1940 (офіційна біографія).
- Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М..: Астрель, 2002. — 944 с. — ISBN 5-17-015753-3.
- Ronald Smelser, Enrico Syring, Rainer Zitelmann. Die braune Elite II. 21 weitere biographische Skizzen. — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1993. — С. 91—102. — 278 с. — ISBN 3-534-80122-9.
- Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2005. — С. 172. — 732 с. — ISBN 3-596-16048-0. (нем.)
- Hermann Weiß. Biographisches Lexikon zum Dritten Reich. — Frankfurt am Main: S. Fischer Verlag, 1998. — С. 136—137. — 512 с. — ISBN 3-10-091052-4.
- Wohlfromm, H-J & Wohlfromm,G: "Und morgen gibt es Hitlerwetter!" Anaconda. 2017.
- Heinrich Doehle: Die Auszeichnungen des Grossdeutschen Reichs. Orden, Ehrenzeichen, Abzeichen. 5. Auflage. Erdmenger, Berlin 1945.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #116874058 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- http://content.time.com/time/subscriber/article/0,33009,797624,00.html
- https://www.archives.gov/research/holocaust/finding-aid/military/part-1-notes.html