www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вакуумний аеростат гіпотетичний літальний апарат легший за повітря що має жорстку оболонку відкачану до глибокого вакуум

Вакуумний аеростат

Вакуумний аеростат — гіпотетичний літальний апарат легший за повітря, що має жорстку оболонку, відкачану до глибокого вакууму. Сплавна сила такого аеростату зумовлена силою Архімеда так само як і у повітряних кулях або дирижаблях, наповнених газами легшими за повітря. Таким чином вакуумний аеростат має максимально допустиму для аеростатів сплавну силу, що дає перевагу 15 % у порівнянні з аеростатами, наповненими гелієм. Перша схема вакуумного аеростата була запропонована у 1670 році італійцем Франческо Лана де Терці. Проте до цього часу не вдавалося збудувати жодного діючого вакуумного аеростата через брак жорсткої оболонки, яка була б достатньо міцною, щоб витримати атмосферний тиск, і водночас достатньо легкою, щоб аеростат міг злетіти.

Летючий корабель запропонований Франческо Лана де Терці

Історія ред.

Летючий корабель Франческо Лана де Терці ред.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (березень 2019)

У 1670 році Франческо Лана де Терці опублікував книгу під назвою «Prodromo, ouero faggio di alcune inuentioni nuoue premeffo all'arte maestra» (Опис деяких нових винаходів, що знаменують велике мистецтво). Шоста глава цієї книги описує концепцію летючого корабля, на яку Лану де Терці надихнув експеримент Отто фон Ґеріке з Магдебурзькими півкулями. Летючий корабель мав центральну щоглу з вітрилом та чотири бокові щогли, на яких кріпилися чотири великі тонкі мідні сфери. Кожна сфера мала бути відкачаною до вакууму, за рахунок чого увесь корабель мав бути легшим за повітря. Керування таким летючим кораблем здійснювалося б так само як і звичайним кораблем. Діаметр мідних сфер на летючому кораблі був 7,5 м, а товщина міді 0,1 мм. Лана де Терці також зазначив, що маса повітря, відкачаного з однієї сфери, мала бути 290 кг, що по його розрахунках дозволило б взяти на борт корабля шість пасажирів.

У перевиданні своєї праці 1686-ого року Лана де Терці наводить розрахунки проведені для мідної сфери товщиною 1,5 мм: вага мідної оболонки такої сфери зрівняється з вагою відкачаного з неї повітря, коли діаметр сфери становить 40 м. Окрім цього Лана де Терці також розрахував розміри відкачаних сфер, що могли б здіймати вагу до кількох кілограмів: скляна сфера діаметром 1,2 метра завтовшки 0,15 мм та дерев'яна сфера діаметром 3 метри й завтовшки 1 мм.

Концепція летючого корабля ґрунтувалася на деяких теоретичних розрахунках, але не була перевірена та практиці, що було типовим для 17-ого сторіччя. Рівень технології за часів Лани де Терці не дозволяв виготовити описані ним сфери через їхню дуже малу товщину. Навіть якби такі сфери можна було б виготовити, вони б зламалися від зовнішнього атмосферного тиску під час відкачування повітря. Скоріше за все Лана де Терці не усвідомлював цієї проблеми. Водночас Лана де Терці зазначає наступне: «Господь ніколи не дозволить, щоб таку машину було побудовано…, тому що всім зрозуміло, що жодне місто не буде захищеним від рейдів… залізні гирі, запалювальні ядра та бомби можна було б метати з великої висоти.» У 1710 році Готфрід Вільгельм Лейбніц показав, що порожниста сфера не витримає атмосферного тиску, коли з неї відкачано повітря.

Відновлення інтересу наприкінці XIX сторіччя ред.

У 1887 році Артур де Боссе (Arthur De Bausset) опублікував свою книгу зі схемою вакуумного дирижабля та організував компанію «Transcontinental Aerial Navigation Company of Chicago» задля побудови дирижабля. Протягом кількох років де Боссе безуспішно намагався знайти фінансову підтримку. Йому також не вдалося запатентувати свою схему вакуумного дирижабля через брак експериментального підтвердження своїх ідей. Дирижабль де Боссе складався зі сталевого циліндра, на торцях якого кріпилися сталеві конуси. Загальна довжина дирижабля мала бути 200 м, діаметр циліндра — 42 м. Оболонка дирижабля мала складатися з листів сталі 0,6 мм завтовшки й за ствердженням де Боссе мала витримувати зовнішній тиск 2 атмосфери. Загальна маса оболонки та внутрішніх перегородок дорівнювала 118 т, а маса повітря відкачаного з дирижабля — 360 т.

У художній літературі ред.

  • 1929 — у романі «Tarzan at the Earth's Core» Едгара Барроуза головний герой Тарзан подорожує у вакуумному літальному апараті побудованого з вигаданого матеріалу харбеніту.
  • 1994 — у романі «Feersum Endjinn» Ієна Бенкса.
  • 1995 — у романі «Діамантовий вік» Ніла Стівенсона зображено вакуумний літальний апарат сферичної форми.
  • 2000 — у романі «Look to Windward» Ієна Бенкса.
  • 2001 — у романі «Maelstrom» Пітера Воттса зображено різні вакуумні літальні апарати.
  • 2006 — у романі «Passarola Rising» Азара Абіді розмірковує, що було якби Бартоломеу Лоуренсу де Гусман зміг би побудувати вакуумний літальний апарат.
  • 2012 — у романі «The Hydrogen Sonata» Ієна Бенкса.

Джерела ред.

  1. De Bausset, Arthur (1887). Aerial Navigation (англ.). Chicago: Fergus Printing Co. Процитовано 1 грудня 2010. 
  2. Mitchell (Commissioner) (1891). Decisions of the Commissioner of Patents for the Year 1890. US Government Printing Office. с. 46. «50 O. G., 1766» 
  3. Scamehorn, Howard Lee (2000). Balloons to Jets: A Century of Aeronautics in Illinois, 1855–1955 (англ.). SIU Press. с. 13–14. ISBN 978-0-8093-2336-4. 
  4. . New York Times (англ.). 14 лютого 1887. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2010. 
  5. . New York Times (англ.). 19 лютого 1887. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2010. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Vakuumnij aerostat gipotetichnij litalnij aparat legshij za povitrya sho maye zhorstku obolonku vidkachanu do glibokogo vakuumu Splavna sila takogo aerostatu zumovlena siloyu Arhimeda tak samo yak i u povitryanih kulyah abo dirizhablyah napovnenih gazami legshimi za povitrya Takim chinom vakuumnij aerostat maye maksimalno dopustimu dlya aerostativ splavnu silu sho daye perevagu 15 u porivnyanni z aerostatami napovnenimi geliyem Persha shema vakuumnogo aerostata bula zaproponovana u 1670 roci italijcem Franchesko Lana de Terci Prote do cogo chasu ne vdavalosya zbuduvati zhodnogo diyuchogo vakuumnogo aerostata cherez brak zhorstkoyi obolonki yaka bula b dostatno micnoyu shob vitrimati atmosfernij tisk i vodnochas dostatno legkoyu shob aerostat mig zletiti Letyuchij korabel zaproponovanij Franchesko Lana de Terci Zmist 1 Istoriya 1 1 Letyuchij korabel Franchesko Lana de Terci 1 2 Vidnovlennya interesu naprikinci XIX storichchya 2 U hudozhnij literaturi 3 DzherelaIstoriya red Letyuchij korabel Franchesko Lana de Terci red Cej rozdil ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cej rozdil dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno berezen 2019 U 1670 roci Franchesko Lana de Terci opublikuvav knigu pid nazvoyu Prodromo ouero faggio di alcune inuentioni nuoue premeffo all arte maestra Opis deyakih novih vinahodiv sho znamenuyut velike mistectvo Shosta glava ciyeyi knigi opisuye koncepciyu letyuchogo korablya na yaku Lanu de Terci nadihnuv eksperiment Otto fon Gerike z Magdeburzkimi pivkulyami Letyuchij korabel mav centralnu shoglu z vitrilom ta chotiri bokovi shogli na yakih kripilisya chotiri veliki tonki midni sferi Kozhna sfera mala buti vidkachanoyu do vakuumu za rahunok chogo uves korabel mav buti legshim za povitrya Keruvannya takim letyuchim korablem zdijsnyuvalosya b tak samo yak i zvichajnim korablem Diametr midnih sfer na letyuchomu korabli buv 7 5 m a tovshina midi 0 1 mm Lana de Terci takozh zaznachiv sho masa povitrya vidkachanogo z odniyeyi sferi mala buti 290 kg sho po jogo rozrahunkah dozvolilo b vzyati na bort korablya shist pasazhiriv U perevidanni svoyeyi praci 1686 ogo roku Lana de Terci navodit rozrahunki provedeni dlya midnoyi sferi tovshinoyu 1 5 mm vaga midnoyi obolonki takoyi sferi zrivnyayetsya z vagoyu vidkachanogo z neyi povitrya koli diametr sferi stanovit 40 m Okrim cogo Lana de Terci takozh rozrahuvav rozmiri vidkachanih sfer sho mogli b zdijmati vagu do kilkoh kilogramiv sklyana sfera diametrom 1 2 metra zavtovshki 0 15 mm ta derev yana sfera diametrom 3 metri j zavtovshki 1 mm Koncepciya letyuchogo korablya gruntuvalasya na deyakih teoretichnih rozrahunkah ale ne bula perevirena ta praktici sho bulo tipovim dlya 17 ogo storichchya Riven tehnologiyi za chasiv Lani de Terci ne dozvolyav vigotoviti opisani nim sferi cherez yihnyu duzhe malu tovshinu Navit yakbi taki sferi mozhna bulo b vigotoviti voni b zlamalisya vid zovnishnogo atmosfernogo tisku pid chas vidkachuvannya povitrya Skorishe za vse Lana de Terci ne usvidomlyuvav ciyeyi problemi Vodnochas Lana de Terci zaznachaye nastupne Gospod nikoli ne dozvolit shob taku mashinu bulo pobudovano tomu sho vsim zrozumilo sho zhodne misto ne bude zahishenim vid rejdiv zalizni giri zapalyuvalni yadra ta bombi mozhna bulo b metati z velikoyi visoti U 1710 roci Gotfrid Vilgelm Lejbnic pokazav sho porozhnista sfera ne vitrimaye atmosfernogo tisku koli z neyi vidkachano povitrya Vidnovlennya interesu naprikinci XIX storichchya red U 1887 roci Artur de Bosse Arthur De Bausset opublikuvav svoyu knigu zi shemoyu vakuumnogo dirizhablya ta organizuvav kompaniyu Transcontinental Aerial Navigation Company of Chicago zadlya pobudovi dirizhablya 1 Protyagom kilkoh rokiv de Bosse bezuspishno namagavsya znajti finansovu pidtrimku Jomu takozh ne vdalosya zapatentuvati svoyu shemu vakuumnogo dirizhablya cherez brak eksperimentalnogo pidtverdzhennya svoyih idej 2 Dirizhabl de Bosse skladavsya zi stalevogo cilindra na torcyah yakogo kripilisya stalevi konusi Zagalna dovzhina dirizhablya mala buti 200 m diametr cilindra 42 m Obolonka dirizhablya mala skladatisya z listiv stali 0 6 mm zavtovshki j za stverdzhennyam de Bosse mala vitrimuvati zovnishnij tisk 2 atmosferi Zagalna masa obolonki ta vnutrishnih peregorodok dorivnyuvala 118 t a masa povitrya vidkachanogo z dirizhablya 360 t 3 4 5 U hudozhnij literaturi red 1929 u romani Tarzan at the Earth s Core Edgara Barrouza golovnij geroj Tarzan podorozhuye u vakuumnomu litalnomu aparati pobudovanogo z vigadanogo materialu harbenitu 1994 u romani Feersum Endjinn Iyena Benksa 1995 u romani Diamantovij vik Nila Stivensona zobrazheno vakuumnij litalnij aparat sferichnoyi formi 2000 u romani Look to Windward Iyena Benksa 2001 u romani Maelstrom Pitera Vottsa zobrazheno rizni vakuumni litalni aparati 2006 u romani Passarola Rising Azara Abidi rozmirkovuye sho bulo yakbi Bartolomeu Lourensu de Gusman zmig bi pobuduvati vakuumnij litalnij aparat 2012 u romani The Hydrogen Sonata Iyena Benksa Dzherela red De Bausset Arthur 1887 Aerial Navigation angl Chicago Fergus Printing Co Procitovano 1 grudnya 2010 Mitchell Commissioner 1891 Decisions of the Commissioner of Patents for the Year 1890 US Government Printing Office s 46 50 O G 1766 Scamehorn Howard Lee 2000 Balloons to Jets A Century of Aeronautics in Illinois 1855 1955 angl SIU Press s 13 14 ISBN 978 0 8093 2336 4 Aerial Navigation New York Times angl 14 lyutogo 1887 Arhiv originalu za 20 grudnya 2021 Procitovano 1 grudnya 2010 To Navigate the Air New York Times angl 19 lyutogo 1887 Arhiv originalu za 20 grudnya 2021 Procitovano 1 grudnya 2010 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Vakuumnij aerostat amp oldid 40580785