Ва́куумна ка́мера (англ. vacuum chamber) — елемент вакуумної системи, в якому створюється вакуум, необхідний для забезпечення перебігу різних технологічних процесів.
Застосування Редагувати
- Вакуумні камери великого об'єму, але з низьким вакуумом широко використовуються для сушіння матеріалів, зокрема, деревини.
- Вакуумні камери використовуються при випробуваннях космічних апаратів.
- Експерименти по утримуванню плазми, отриманню антиматерії й інші, де частки не повинні взаємодіяти із сторонньою речовиною, проводяться у вакуумній камері.
- Вакуумна камера є невід'ємною частиною прискорювача заряджених частинок: для того, щоб пучок часток не розсіювався, необхідний високий вакуум.
Матеріали та розміри Редагувати
Якщо є необхідним забезпечення високого вакууму, для виготовлення камери використовуються метали (неіржавна сталь, мідь, бронза, сплави титану та алюмінію) або кераміка.
Вакуумна камера повинна мати об'єм, що задається технологічним процесом і в той же час мати достатню міцність. Розрахунок на міцність полягає у визначенні товщини стінок камери за допомогою теорії тонкостінних оболонок.
З'єднання та герметизація Редагувати
Для з'єднання частин вакуумної камери одна з одною використовуються вакуумні фланці, які можуть бути як роз'ємними із защільниками, так і зварними. Якщо камера зазнає значного нагрівання або механічних деформацій, між частинами камери встановлюються вакуумні сильфони.
Вакуумні камери можуть оснащуватись вакуумними прохідними фланцями, що містять вакуумнозащільнене електричне, фізична або механічне сполучення з вакуумною камерою. Електричне прохідне сполучення дозволяє подавати напруги, які потрібні для елементів, що розташовані у вакуумі, наприклад, нитка розжарення чи обігрівач. Прикладом фізичного сполучення є прохідний отвір вакуумнозащільненого з'єднання для подавання й відведення охолоджувальної рідини. Механічне прохідне сполучення використовується для приведення у рух (обертання, переміщення) елементів механізмів з метою маніпулювання об'єктами у вакуумній камері.
Для того щоб знизити газовиділення, після складання камери та первинного відкачування камера прогрівається.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ДСТУ 2758-94 Вакуумна техніка. Терміни та визначення.
- . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 23 листопада 2014.
Джерела Редагувати
- Пипко А. И., Плисковский В. Я., Пенченко Е. А. Конструирование и расчет вакуумных систем. — М.: Высшая школа, 1979. — 504 с.
- Розанов Л. Н. Вакуумная техника. — М.: Высшая школа, 1990. — 320 с. — ISBN 5-06-000479-1
- Фролов Е. С., Русак Ф. А. и др. Вакуумные системы и их элементы. — М.: Машиностроение, 1968. — 192 с.
- Королев Б. И. и др. Основы вакуумной техники. — М.: Наука, 1975. — 463 с.
- Данилин Б. С. Минайчев В. Е. Основы конструирования вакуумных систем. — М.: Энергия, 1971. — 304 с.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вакуумна камера |
- Шепілко Є. В. Конспект лекцій з курсу «Електротехнологічні установки та пристрої. Вакуумна техніка» [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.]. Харків: ХНАМГ, 2005. — 102 с.