В'ячеслав Прокшинич

В'ячеслав Прокшинич (д/н — 4 травня 1243) — державний та політичний діяч Новгородської республіки, прихильник Юрійовичів.

Дата народження	12 століття
Місце народження	Великий Новгород
Дата смерті	4 травня 1243
Місце смерті	Великий Новгород
Рід діяльності	військовослужбовець

Життєпис

Належав до боярського роду Прокшиничів, старшої лінії клану Малишевичів, що очолювали Неревський кінець Новгороду. Один з середніх синів боярина Прокши Малишевича. Разом з батьком і братами налагоджує відносини з представником Юрійовичів — Святославом, що 1200 ркоу став князем новогородським. Після смерті батька 1207 року разом з братами Незділою і Богуславом розділив родинні статки та землі (брати Ядрей, Рагуїл і Олексій померли або загинули 1193 і 1200 роках).

1211 року на його кошти було завершено зведення церкви Сорока Мучеників, яку розпочав зводити його батько 1199 року. 1218 ркоу разом зродичами підтримав нового новгородського князя Всеволода Мстиславича. Натомість останній усунув архієпископа Митрофана, поставивши на новгородську кафедру Антонія (в миру Добриня Ядрейкович), ченця Хутинського монастиря, який був небожем В'ячеслава Прокшинича. Потім став союзником князя Всеволода Юрійовича. 1224 року Прокшинич був серед боярського посольства, що відправлялося до Торжка для перемовин з володимирським великим князем Юрієм Всеволодовичем. Саме він разом з союзниками зумів домогтися залагодження суперечки на противагу наміру бояр з Людиного кінця. В подальшому продовжував відстоювати інтереси Юрійовичів. Того ж року мав майновий конфлікт з боярином Домажиром Терлиничем, що купив у В'ячаслава Прокшинича велике село, але не заплатив, а потім це село намагався продати.

1227 літопис раптом вказує, що В'ячеслав Прокшинич завершив розпис храму Сорока Мучеників. 1228 року під час підготовки князя Ярослава Всеволодовича з Лівонським орденом В'ячеслав Прокшинич призначається тисяцьким. Зберіг посаду за Федора, сина Ярослава Всеволодовича, що змінив того на посаді новогородського князя. На чолі неревських бояр був єдиним союзником в місті для переяславського воєводи Федора Даниловича і тіуна Якима, що були опікунами молодого князя та його брата Олександра. 1229 року ймовірно саме Прокшинич попередив та допоміг втекти княжичам та їх опікунав під час заворушень в Новгороді, спричинених людинськими боярами. Садиби В'ячаслава та його брата Богуслава були пограбовано, але вони встигли врятуватися. Також втратив посаду тисяцького на користь Бориса Негочевича.

Вважається, що в подальшому продовжував був союзником Юрійовичів. Помер 4 травня 1243 року, можливо перед смертю став ченцем під ім'ям Варлаам. На його похованні були присутні князь Олександр Ярославич та архієпископ Спиридон, чого не було здійснено для жодного іншого новогородського боярина за всю історію.

Родина

Мав сина Костянтина (д/н—1247), що став останнім представником старшої гілки Прокшиничів.

Джерела

• Гордиенко Э. Э. Новгородское храмовое зодчество конца XI — начала XII в. в контексте социальных отношений//Санкт-Петербургский ситорический журнал. № 2. — С.7-29 (2017)
• Литвина А. Ф., Успенский Ф. Б. Княжье имя за пределами княжеского рода на Руси XI — начала XIII в. // Шаги/Steps. Т. 7. № 3. 2021
• Софийская первая летопись старшего извода. (ПСРЛ. Т. VI. Вып.1). М., Языки русской культуры. 2000. 320 с. (новое издание по рукописям, с предисловием Б. М. Клосса)
• Таланин В. И. Институт корельского кормления в Новгородскую эпоху//NOVOGARDIA № 2 2019. С. 81-105
• Таланин В. И. Какой из боярских кланов Великого Новгорода был опорой князя Александра Невскогои его отца?//NOVOGARDIA № 4 2020. С. 46-74