Білолу́цьк — селище міського типу в Україні, адміністративний центр однойменної селищної громади Старобільського району Луганської області. На початок 2018 року населення становить 3 840 осіб.
| смт Білолуцьк | |
|---|---|
| |
Білолуцьк. Вид на Свято-Троїцький храм | |
| Країна | Україна |
| Область | Луганська область |
| Район | Старобільський район |
| Громада | Білолуцька селищна громада |
| Код КАТОТТГ: | UA44140030010086904 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1645 |
| Статус | із 1960 року |
| Площа | 18,77 км² |
| Населення | ▼ 3840 (01.01.2018) |
| Густота | 204,5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92325 |
| Телефонний код | +380 6463 |
| Географічні координати | 49°41′57″ пн. ш. 39°01′42″ сх. д. / 49.69917° пн. ш. 39.02833° сх. д.Координати: 49°41′57″ пн. ш. 39°01′42″ сх. д. / 49.69917° пн. ш. 39.02833° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 68 м |
| Водойма | р. Біла, Айдар |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Солідарний |
| До станції: | 36,1 км |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 23,3 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 149 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 92322, Луганська обл., Новопсковський р-н, смт Білолуцьк, вул. 1 Травня, 4 |
| Голова селищної ради | Полтенко Сергій Пилипович |
| Вебсторінка | Білолуцька селищна рада |
| Карта | |
Білолуцьк | |
Білолуцьк | |
| Білолуцьк у Вікісховищі |
Географічне розташування Редагувати
Селище міського типу Білолуцьк лежить на річці Айдарі, при впаданні в неї річки Біла. За сорок кілометрів від Білолуцька знаходиться залізнична станція Солідарний.
Назва Редагувати
Втікачі, які засновували цю слободу, називали її Біла Лука, яка з часом трансформувалась у Білолуцьк. Походить від слова «лука» і означала луг і ліс, які розташовані на річковому мисі і заливаються в повінь.
Історія Редагувати
Засноване 1645 року переселенцями з Правобережної України. Під час придушення повстання на чолі з Кіндратом Булавіним у 1708 році його спалили царські карателі. Новими поселенцями у 1732 році стали острогозькі козаки. Білолуцька сотня в складі Острогозького слобідського полку проіснувала до 1765 року.
У 1828 році організовано військове поселення росіян. Прибули в Білолуцьк частини Псковського 1-го поселенського ескадрону другої кірасирської дивізії, і кількість їх господарств склала 486. Режим в цих поселеннях був надзвичайно жорстким — муштра, непосильна праця залишили по собі важкий слід. Дітей військових поселенців з 8 років віддавали до військового навчання, і звались вони кантоністами. Унтер-офіцери, що їх навчали, жорстко карали малих хлопчиків у військовій формі за будь-який дитячий непослух. У слободі з'явилися жінки легкої поведінки, було підірвано засади моралі, які споконвіку підтримувалися силою громадського осуду. Ще й донині в селищі є прізвисько кірасир, яке пройшло більше, ніж через півтора століття.
Брали білолучани участь у Кримській війні 1853—1855 рр. В 1857 р. військові поселення було ліквідовано і мешканці Білолуцька перейшли в розряд державних селян.
Раніше Білолуцьк адміністративно підпорядковувався Старобільському повіту Харківської губернії. У 1923—62 роках Білолуцьк був районним центром Білолуцького району.
27 липня 1918 року в Білолуцьк для несення прикордонної служби прибув 2-й Запорізький піхотний полк. Козак цього полку Зенон Стефанов залишив такі спогади про настрої у місцевого населення: «Населення в тому часі було національно дужо малосвідомлене, до нас віносилося з резервою — ще й до того недавно збаломучене большевиками рівняло нас з карними московсько-офіцерськими відділами, які перед нашим приходом гуляли по селах.»
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 34 жителі селища.
Статус селища міського типу був отриманий в 1960 році.
Сьогодення Редагувати
Цегельня, млинокомбінат, маслозавод; середня, восьмирічна, 3 початкові школи, школа сільської молоді, Будинок культури, 2 бібліотеки. Основна с.-г. спеціалізація району — землеробство (зернові культури, соняшник) і м'ясо-молочне тваринництво. Поклади крейди.
У Білолуцьку побудовані Покровський, Преображенський і Троїцький храми.
Персоналії Редагувати
- Кузнецов Олександр Ягорович — український художник. Все життя прожив в селищі. Його пейзажі, що зображують рідні краєвиди, прикрашають нині гімназійну художню галерею.
- Черв'як Людмила Олексіївна — народний майстер, яка не лише сама створює вибиті гобелени, а й навчила цьому не один десяток школярів.
- Ткаченко Леонід Пантелійович — майстер лозоплетіння.
- Павло Біланов — український художник.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Посилання Редагувати
- Облікова картка[недоступне посилання з березня 2019]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.