Іванна Антонівна Коралевич (30 грудня 1858, с. Фалиш, нині Моршинської міської територіальної громади Стрийського району Львівської області — 7 вересня 1937, м. Коломия, нині Івано-Франківська область), у шлюбі Біберовичева — українська акторка (сценічний псевдонім до 1879 — Ляновська).
| Біберовичева Іванна Антонівна | |
|---|---|
| | |
| Народилася | 30 грудня 1858 Фалиш, Стрийський район, Дрогобицька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка |
| Померла | 7 вересня 1937 (78 років) Коломия, Станиславівське воєводство, Польська Республіка |
| Національність | українка |
| Громадянство | Австро-Угорщина ЗУНР УНР |
| Діяльність | акторка |
| Брати / сестри | Коралевич Михайло Антонович |
| |
Життєпис ред.
Народилася в сім’ї церковного художника і різьбяра Антона Коралевича та Магдалени Душинської у с. Фалиш Стрийського повіту 30 грудня 1858 (енциклопедичні видання помилково подають її рік народження 1861, помилку виявив і виправив Р. Горак на підставі метричної книги с. Фалиш).
У підлітковому віці втратила батьків і 1874 вступила до Руського народного театру товариства «Руська бесіда», актором якого був її брат і опікун Михайло Коралевич. 1879 одружилася з актором цього театру Іваном Біберовичем і 1880 разом з ним перейшла до приватної трупи О. Бачинського. Народила синів Ярослава і Володислава. Упродовж 1881 – 1892 виступала в трупі Руського народного театру товариства «Руська бесіда», а 1896 – 1897 виступала на його сцені епізодично.
На початку своєї сценічної кар’єри орієнтувалася переважно на виконання ролей ліричного плану: Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Цора («Довбуш» Ю. Федьковича), Маруся («Гаркуша» О. Стороженка), Катерина «Гнат Приблуда» С. Воробкевича), Галя («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Параня («Верховинці» Ю. Коженьовського). Після вдосконалення акторської майстерності найбільшу славу їй принесли ролі трагедійної героїні: Луїза («Підступність і кохання» Ф. Шиллера), Адрієнна Лекуврер («Адрієнна Лекуврер» Е. Скріба), Катерина («Гроза» О. Островського), Клара («Власник гут» Ж. Оне). Успішно виконувала головні ролі в національних історичних трагедіях: Рогніда («Ярополк Перший Святославич, великий князь київський» К. Устияновича), Рута («Олег Святославич Овруцький» К. Устияновича), Маруся («Павло Полуботок» Ос. Барвінського), Настася Чагрівна («Настася» В. Ільницького). Відзначилася акторка також майстерним виконанням героїнь творів нової української соціальної драматургії: Софія, Харитина («Безталанна», «Наймичка» І. Карпенка-Карого), Катря («Не судилось» М. Старицького), Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), Олена («Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького).
Після переїзду 1894 на постійне проживання до Коломиї виступала у виставах місцевих аматорських гуртків «Першого літературно-драматичного товариства імені Г. Квітки-Основ'яненка» і «Руського жіночого кружка у Коломиї».
Заслуги Іванни Біберовичевої відзначено українськими театрознавцями: про неї писали критик та історик театру С. Чарнецький, письменники Б. Лепкий і Василь Лукич (В. Левицький), перекладач і рецензент Є. Олесницький. Шанувальником таланту акторки був І. Франко: в написаній у 1885 році статті «Руський театр в Галичині» письменник називав її в числі артистів, котрі «займають видні місця на нашій сцені», високо ним було оцінено гру артистки в театральних рецензіях, опублікованих в українській і польській галицькій друкованій періодиці.
Література ред.
- Волошинський Б. Родина Біберовичів. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2021. 192 с.
- Горак Р. Іванна Біберович з Фалиша: артистка руського народного театру. Просценіум. Львів, 2011. № 2-3 (30-31). С. 15-22.
- Пилипчук Р. Історія українського театру (від витоків до кінця ХІХ ст.) Львів: Видавництво ЛНУ ім. Івана Франка, 2019. 356 с. + 32 с. іл.
- Чарнецький С. Історія українського театру в Галичині. Нариси, статті, матеріали, світлини. Львів: Літопис, 2014. 584 с. + 106 с. ілюстр.
| Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |