Бєло́в Ю́рій Андрі́йович (31 липня 1930, Ржев, Калінінська область, РРФСР, СРСР — †31 грудня 1991, Москва, Росія) — радянський актор театру і кіно. Один з найпопулярніших акторів радянського кіно другої половини 1950-х — першої половини 1960-х років.
| Бєлов Юрій Андрійович | |
|---|---|
| рос. Белов Юрий Андреевич | |
| | |
| Юрій Бєлов на піку популярності, 1950—1960 рр. | |
| Народився | 31 липня 1930 Ржев, Калінінська область, РРФСР, СРСР |
| Помер | 31 грудня 1991 (61 рік) Москва, Російська Федерація |
| Поховання | |
| Національність | Росіянин |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Діяльність | Актор, дублер |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1955) |
| Роки діяльності | 1955—1988 |
| Дружина | Світлана Швайко (1974—1991) |
| Діти | Бєлов Святослав Юрійович (1976—дотепер) |
| Провідні ролі | «Гриша Кольцов» у к/ф «Карнавальна ніч» (1956) «Митя Савельєв» у к/ф «Дівчина без адреси» (1957) «Толя Грачкін» у к/ф «Непіддатливі» (1959) «Славко» у к/ф «Королева бензоколонки» (1962) |
| IMDb | ID 0069474 |
| Нагороди та премії | |
| 1960 — лауреат Всесоюзного фестивалю кіно в номінації «Премії для акторів» (к/ф «Непіддатливі») | |
| |
Біографія ред.
Юрій Бєлов народився 31 липня 1930 року в місті Ржеві Калінінської області РРФСР СРСР (нині — Тверської області Російської федерації). Його дитинство пройшло на Курилах, так як батько Юрія був військовим і останнім місцем його служби став Далекий Схід.
Слава ред.
У 1955 році закінчив ВДІК (майстерня Б. В. Бібікова і О. І. Пижової) та став актором Театра-студії кіноактора. Вже через рік став популярним завдяки ролі «Гриші Кольцова» у кінострічці «Карнавальна ніч». А протягом наступних семи років на широкий екран один за іншим виходять фільми за участю актора, які закріпили його успіх серед глядачів і зробили Юрія Бєлова одним з найпопулярніших акторів радянського кіно. Серед них: «Дівчина без адреси» (1957), «Непіддатливі» (1959), «Альошкіна любов» (1960), «Королева бензоколонки» (1962), «Приходьте завтра...» (1961) та ін.
Забуття ред.
В середині 1960-х років через необережне висловлювання про керівництво країни актор опинився на півроку в психіатричній лікарні, після чого його кар'єра пішла на спад. Його почали сторонитися, давали ролі третього плану та лише в епізодах. У 1972 році помітно постарілий Бєлов в останній раз зіграв головну роль у фільмі «Зупинка потяга — дві хвилини», після цього настало практично повне забуття.
| У 1964 році, коли я знімався у Ельдара Рязанова в фільмі «Дайте книгу скарг», на якомусь бенкеті я сказав про Микиту Сергійовича Хрущова, що його, начебто, скоро знімуть. І потім просто приїхали люди в білих халатах, один з гамівною сорочкою і відвезли мене в божевільню на півроку. Причому, Хрущова, як ми знаємо, дійсно зняли. А потім, коли я вийшов, кому я потрібен. По-перше, неблагонадійний, а по-друге не зовсім здоровий — псих, коли навколо повно здорових і політично грамотних акторів. Оригінальний текст (англ.) В 1964 году, когда я снимался у Эльдара Рязанова в фильме «Дайте жалобную книгу», на каком-то банкете я сказал про Никиту Сергеевича Хрущева, что его, вроде бы, скоро снимут. И потом просто приехали люди в белых халатах, один со смирительной рубашкой и увезли меня в сумасшедший дом на полгода. Причем, Хрущева, как мы знаем, действительно сняли. А потом, когда я вышел, кому я нужен. Во-первых, неблагонадежный, а во-вторых не совсем здоровый – псих, когда вокруг полно здоровых и политически грамотных актеров. | ||
— Юрій Бєлов в інтерв'ю з журналістом Володимиром Мартиновим |
Актор був змушений заробляти на життя приватними перевезеннями на «Москвичі», купленому в роки колишньої популярності. Переживаючи через свою незатребуваність, Бєлов почав зловживати алкоголем, його здоров'я з кожним роком погіршувалася.
Вранці 31 грудня 1991 року Юрій Бєлов помер. Похований на Кунцевському кладовищі Москви, ділянка № 10.
Особисте життя ред.
Герої Юрія Бєлова відрізняються любов'ю до життя та неповторною чарівністю, завдяки чому вони так полюбилися глядачеві. У реальному житті ж за актором закріпилася репутація «дивної людини», «не від світу цього», тому що був «добрячком», не вмів ні розпускати інтриги, ні захищатись від них, нікого не «підсиджував», а ще тому що любив розповідати історії так, що ніхто не міг відрізнити вигадку від правди.
Одружився актор у віці понад 40 років. Його обраницею стала актриса Світлана Швайко, яка була на 9 років молодше. У 1976 році у них народився син Святослав. Коли Святославу було 15 років, Бєлова не стало.
Рідний брат Юрія Бєлова, Анатолій, наразі проживає в Україні, у Кропивницькому.
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1955 | кф | Мати і син | рос. Мать и сын | |
| 1955 | ф | Вільниця | рос. Вольница | Курбатов, прикажчик на рибному промислі |
| 1955 | ф | Син | рос. Сын | Конвойний міліціонер (відсутній в титрах) |
| 1956 | ф | Весна на Зарічній вулиці | рос. Весна на Заречной улице | Євген Іщенко |
| 1956 | ф | Карнавальна ніч | рос. Карнавальная ночь | Гриша Кольцов, електромонтер |
| 1956 | ф | Людина народилася | рос. Человек родился | Павло (відсутній в титрах) |
| 1957 | ф | Дівчина без адреси | рос. Девушка без адреса | Митя Савельєв, друг Паші Гусарова і в майбутньому наречений Олі, будівельник |
| 1957 | ф | Гори, моя зоре | рос. Гори, моя звезда | Аркадій, шахтар |
| 1958 | ф | Вогник в горах | рос. Огонёк в горах | Петро Снєгірьов |
| 1959 | ф | Травневі зірки | Бєлов, капітан, ад'ютант генерала | |
| 1959 | ф | Непіддатливі | рос. Неподдающиеся | Толя Грачкін |
| 1959 | ф | Спрага | рос. Жажда | Вася Патефон (Рогозін), матрос |
| 1959 | ф | Сувора жінка | рос. Строгая женщина | Семен |
| 1960 | ф | Леон Гарос шукає друга | рос. Леон Гаррос ищет друга | Микола Савін, перекладач |
| 1960 | ф | Альошкіна любов | рос. Алёшкина любовь | Аркадій |
| 1961 | ф | Людина нізвідки | рос. Человек ниоткуда | Гаврилов, старший сержант міліції |
| 1961 | ф | Любушка | рос. Любушка | Дмитро, кухар у Бурміна |
| 1961 | ф | Наш спільний друг | рос. Наш общий друг | Синькін, журналіст |
| 1962 | ф | Гусарська балада | рос. Гусарская баллада | Партизан в синьому мундирі |
| 1962 | ф | Королева бензоколонки | рос. Королева бензоколонки | Славко, водій міжміського пасажирського автобуса |
| 1962 | ф | Хід конем | рос. Ход конём | Слідчий у кримінальних справах |
| 1963 | ф | Ти не один | рос. Ты не один | Микола Шликов |
| 1963 | ф | Приходьте завтра... | рос. Приходите завтра… | Володя Немирович-Данченко, студент |
| 1964 | ф | До мене, Мухтар! | рос. Ко мне, Мухтар! | Ларіонов |
| 1964 | ф | Дайте книгу скарг | рос. Дайте жалобную книгу | Герман, журналіст, один Нікітіна |
| 1965 | ф | Сплячий лев | рос. Спящий лев | Олександр Стрільців, інспектор банку |
| 1968 | ф | Перехідний вік | рос. Переходный возраст | Михайло Іванович, вчитель |
| 1970 | ф | У Москві проїздом… | рос. В Москве проездом… | Таксист |
| 1970 | ф | На далекій точці | рос. На дальней точке | Паращук, старшина |
| 1970 | ф | Доля резидента | рос. Судьба резидента | Провідник потягу |
| 1971 | ф | Старики-розбійники | рос. Старики-разбойники | Міліціонер, черговий на прохідній |
| 1971 | ф | Літо рядового Дідова | рос. Лето рядового Дедова | Старшина |
| 1972 | ф | Нерви... Нерви... | рос. Нервы, нервы | Міліціонер |
| 1972 | ф | Зупинка потяга — дві хвилини | рос. Стоянка поезда — две минуты | Василь Назарович, чарівник |
| 1972 | ф | Інженер Прончатов | рос. Инженер Прончатов | Петрович |
| 1973 | ф | Будні карного розшуку | рос. Будни уголовного розыска | Спільник Муратова |
| 1973 | ф | Нейлон 100 % | рос. Нейлон 100 % | Хабібулін |
| 1974 | ф | Киш і Двапортфеля | рос. Кыш и Двапортфеля | Юрій Андрійович, завгосп |
| 1975 | ф | Любі мої | рос. Мои дорогие | Григорій Ніконорич Меньшиков, співак |
| 1975 | ф | Приймаю на себе | рос. Принимаю на себя | Іванов |
| 1976 | ф | «Сто грам» для хоробрості... | рос. «Сто грамм» для храбрости… | Таксист (озвучує Юрій Саранцев) |
| 1977 | ф | Про Червону Шапочку | рос. Про Красную Шапочку | Дід |
| 1978 | ф | Дипломати мимоволі | рос. Дипломаты поневоле | Арнольд, кінорежисер |
| 1978 | ф | Жінка, яка співає | рос. Женщина, которая поёт | Пасажир літака |
| 1978 | ф | Осінні дзвони | рос. Осенние колокола | |
| 1980 | ф | Надзвичайні обставини | рос. Чрезвычайные обстоятельства | Автослюсар |
| 1981 | ф | Викрадення століття | рос. Похищение века | |
| 1982 | ф | Ось такі дива | рос. Вот такие чудеса | Член комісії |
| 1984 | ф | Москва на Гудзоні | рос. Москва на Гудзоне | |
| 1988 | ф | Двоє і одна | рос. Двое и одна | Цвинтарний співробітник |
Пам'ять ред.
- Ю. А. Бєлову присвячена одна серія програми Леоніда Філатова «Щоб пам'ятали».
- У 2008 році на українському телеканалі «СТБ» була показана програма «Моя правда. Юрій Бєлов».
Джерела ред.
- Наталя Тендор «Ізольда Ізвицька. Родове прокляття»