Бєлгородська губернія (також Білгородська губернія) (спочатку Бєлгородська провінція) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії у 1727—1779.
| Бєлгородська губернія | |
| Герб | |
| Дата створення / заснування | 1727 |
|---|---|
| Країна | Російська імперія |
| Столиця | Бєлгород |
| Кількість населення | 717 265 осіб |
| Замінений на | Курське намісництво, Орловське намісництво і Слобідсько-Українська губернія |
| На заміну | Київська губернія |
| Час/дата припинення існування | 1779 |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
| Бєлгородська губернія у Вікісховищі |
Створення губернії Редагувати
1 березня 1727 Бєлгородська губернія[джерело?] (де-факто Бєлгородська провінція) виділена з Київської губернії. Спочатку губернія складалася з однієї провінції — Бєлгородської, пізніше, в тому ж 1727 році, до неї були приєднані ще й Орловська та Севська провінції Київської губернії. Того ж року дистрикти у провінціях скасовані та введений поділ на повіти.
За розподілом в 1719 до Бєлгородської провінції було приписано 20 міст, до Орловської — 6, а до Севської — 9.
Слобідські козацькі полки мали підпорядкування Бєлгородській губернії (губернатору) тільки у громадських справах.
Історія Редагувати
На 1745 до складу губернії входило 3 провінції (Бєлгородська, Орловська та Севська).
У 1732 Слобідські полки підпорядковані заснованій в Сумах Слобідській комісії і, таким чином, вони були виведені зі підпорядкування Бєлгородської губернії. Однак у 1743 знов була спроба перепідпорядкувати полки до Бєлгородської губернії у цивільних справах.
28 липня (8 серпня) 1765 з Слобідських козацькіх полків була сформована нова Слобідсько-Українська губернія з центром у Харкові, зі своїм губернським громадським управлінням.
Адміністративний поділ Редагувати
Станом на 1775 у Бєлгородській губернії у 3-х провінціях був 21 повіт.
25 листопада (6 грудня) 1775 року до новоствореного Смоленського намісництва відійшли західні території Бєлгородської губернії.
5 (16) вересня 1778 з частини Бєлгородської губернії утворилось Орловське намісництво.
23 травня (3 червня) 1779 з частини Бєлгородської, Воронезької та Слобідсько-Української губерній утворене Курське намісництво, при цьому Бєлгородська губернія була ліквідована і її решта відійшли до Воронезької губернії.
Губернатори Редагувати
Бібіков Іван Іванович (бл. 1686 — 24 травня 1745, Глухів) — головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 11 червня 1742 р. по 24 травня 1745 р.), Бєлгородський губернатор (з 31 січня 1731 р. по 22 липня 1732 р.)
Див. також Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бєлгородська губернія |
Примітки Редагувати
- ↑ Государственный архив Орловской области. Путеводитель. Справка об административно-территориальном делении Орловской области [ 4 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Именной указ Петра I «Об устройстве губерний и об объявлении в оные правителей» от 29 мая 1719 г. ПСЗРИ, т. V, ст. 3380, стр. 701—706.(рос.)
- ↑ Топографическое описание Харьковского наместничества. — 3-е изд. (Харьков, 1888). — М. : Типография Компании Типографической, 1788. — С. 17.(рос.)
- Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет [ 8 липня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 289.
Посилання Редагувати
- Белгородская губерния [ 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] / И. Г. Пархоменко // Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017.
- Довідка про зміни адміністративно-територіального устрою [ 8 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)