Бусурман (басурман, басурмен, бесурман, бесурмен), бусурмен (бусурманець) — давньоукраїнське запозичення з тюркських мов, найімовірніше з кримськотатарської, у діалектах якої форма «бусурман» могла бути результатом фонетичної видозміни арабсько-перської форми «мусульман» «(муслім-ун» — «мусульмани»). В Україні вживалося для означення людини іншої віри, переважно про магометанина.
| - Три роки вибув я на каторзі турецькій.. Покалічено тоді мене добре. А надто годували погано бусурмени: цвілими сухарями та смердючою водою |
Як наслідок негативного ставлення до тих, кого називали «бусурманами», в Україні з'явилися також видозміни — «бісурман» та «„бесур“», що прив'язували таких осіб до бісівських явищ. Поняття «бусурман» в побуті вживалося як лайливе слово.
| — Ходив на той куток, батько посилали до одного чоловіка. Тогобіцькі парубки погнались, ледве втік. От бусурмени!М |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Вирський Д. С. Бусурман // Енциклопедія історії України
- Борис Грінченко, I, 1963, 345
- Бусурман // Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- арко Кропивницький, II, 1958, 129