Андрі́й Йо́сипович Бурачи́нський (10 вересня 1863, Криворівня Верховинського району — 10 березня 1941, П'ятра-Нямц, Румунія) — доктор медицини, військовий лікар-дерматолог, полковник, шеф санітарної служби УГА, член Українського лікарського товариства, громадський діяч.
| Андрій Бурачинський | |
|---|---|
| Полковник | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 10 вересня 1863 с. Криворівня, нині Верховинська селищна громада, Івано-Франківська область |
| Смерть | 10 березня 1941 (77 років) м. П'ятра-Нямц, Румунія |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
| Рід військ | УГА |
| Війни / битви | Українсько-польська війна |
| Командування | |
| шеф санітарної служби УГА | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис ред.
Походження й освіта ред.
Андрій Бурачинський народився 10 вересня 1863 року в селі Криворівні Косівського повіту (нині Верховинський район) на Станиславівщині (тепер Івано-Франківська область) у родині пароха Йосипа Бурачинського і його дружини Зеновії.
Йосип Бурачинський (* 14.04.1838 — † 12.12.1903) навчався в Чернівцях, Львові, у Віденському університеті студіював теологію, українську літературу, класичну філологію. З 1862 року викладав класичну філологію у Чернівецькій гімназії. 1860 року одружився із Зеновією Навроцькою (* 1843 — † 24.11.1909) , донькою пароха с. Котузова Андрія Навроцького і Марії з Глібовицьких. 1862 року рукоположений і отримав призначення на парафію в с. Криворівня. З 1895 року і до смерті був парохом у с. Княждвір біля Коломиї.
У сім'ї Йосипа та Зеновії Бурачинських крім Андрія було ще три сини та дві доньки:
- Цецилія — Целіна (* 1860 — † 30.04.1924) — культурно-громадська діячка, збирачка фолькльорно — етнографічних матеріалів, член українських товариств, дружина відомого лікаря Івана Куровця(* 01.01.1863 — † 18.05.1931);
- Марія (* 1865 — † 18.10.1935), культурно-громадська діячка, збирач гуцульського фольклору, укладач словника гуцульських слів, одна з перших членкинь Товариства руських женщин, дружина о. Олексія Волянського (* 07.10.1862 — † 02.03.1947);
- Ераст (* 15.09.1875 — † 14.10.1942), інженер-лісотехнік, в часи діяльності ЗУНР був службовцем Ради Державних Секретарів (уряду ЗУНР), шефом відділу лісництва Державного секретаріату земельних справ ЗУНР, одружений з Ольгою з Лопатинських;
- Осип (* 21.08.1877 — † 29.02.1948), адвокат, судовий радник, державний секретар судівництва ЗУНР, одружений з Оленою з Добровольських (* 30.07.1884 — † 30.07.1968);
- Тит-Євген (* 15.01.1880 — † 23.06.1968) — видатний український лікар та громадський діяч, одружений із Зеновією Левинською (* 16.05.1890 — † 12.07.1970).
Закінчив гімназію у Станіславові, медицину у Відні, де отримав ступінь доктора всіх лікарських наук. Під час навчання очолював студентське товариство «Січ».
Лікарська та громадська діяльність ред.
Закінчивши університет працював лікарем-дерматологом в австрійському війську. Після розвалу Австрії та утворення ЗУНР працював у Державному секретаріаті військових справ, брав участь у розбудові української військової і цивільної санітарних служб. В лютому 1919 року увійшов до складу новоутвореної Державної ради здоров'я ЗУНР. Рекомендував та керував процесом перекладу медичних інструкцій з німецької мови. Входив до складу Польового воєнного суду Надзвичайної Комісії УГА. В квітні 1919 року А. Бурачинський закликав військових лікарів до надання безкоштовної медичної допомоги зубожілому цивільному населенню Галичини з огляду на загрозливе поширення інфекційних захворювань. Наприкінці травня 1919 року призначений санітарним референтом Галицької армії, а після другого відступу — головним лікарем Начальної команди Галицької армії.
В часі, коли восени 1919 року УГА косив тиф:
- повідомляв Диктатора ЗУНР про те, що від 23 до 30 жовтня 1919 р. зі строю вибуло 2000 стрільців і старшин (кожен 10-й), яких ніде не можна було розмістити
- було влаштовано суд над генералом Мироном Тарнавським, котрий в безвиході пішов на угодовство з білими силами, підписавши «Зятьківський договір (статті)». 13-14 листопада 1919 р. у Вінниці полковник-медик Андрій Бурачинський виступив на суді як захисник генерала Тарнавського, заявивши про брак медикаментів і часу для подолання епідемії тифу в УГА: «наша армія потребує тільки для асенізації найменше від 3-х до 4-х місяців відпочинку».
З УГА перейшов Збруч, пережив всю її трагедію під час Другого зимового походу, потрапив у більшовицький полон. Повернувшись в Галичину, був заарештований поляками. Після звільнення з в'язниці дістався до Відня. 1924 року переселився до м. П'ятра-Нямц у Румунії, де здійснював приватну лікарську практику. 1930 року в «Червоній Калині» опублікував свою статтю, в якій протистояв поглядам Степана Шухевича, завваживши, що рефлексії про «самопожирання» ЗУНР є занадто гіперболізованими. Член Українського лікарського товариства з 1933 року. Написав військові спогади про перебування в УГА.
Родинне життя ред.
Був одружений з Людмилою Конрец. Мали дочку Лоті (удочерили), яка має двоє дітей й живе в Бухаресті (Румунія).
Помер Андрій Бурачинський 10 березня 1941 року в П'ятра-Нямц (Румунія), де і похований. Його дружина Людмила померла 13 жовтня 1942 року.
Нагороди Австро-Угорщини ред.
Примітки ред.
- Арсенич П., Вардзарук Л. Українські лікарі Прикарпаття. — Івано-Франківськ: Облвидав Галичина , 1991 рік — 44 с.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 260
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 175.(нім.)
- ↑ Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 1680.
- Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1916. — S. 188.(нім.)
Джерела ред.
- Арсенич П., Вардзарук Л. – Українські лікарі Прикарпаття. — Івано-Франківськ: Облвидав Галичина , 1991 рік - 44 с.
- Арсенич П. І. Бурачинський Андрій Йосипович [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
- Арсенич П., Білянський П. , Геник С. — Українські лікарі Прикарпаття. — Коломия: Вік , 1995 рік — 96 с .
- Арсенич П. Священичий рід Бурачинських - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. - 192 с.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.— 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9.
- Енциклопедія ЗУНР т.1 — Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018. — 688с.
- Белінська Л. С. Експлікація родинної традиції у громадянському дискусі Галичини. Монографія. — Львів: Простір М , 2012. — 375 с.
- Радиш Я. З гуцульського коріння — Київ: ДКС — Центр , 2015. — 322 с.
- Павло Пундій . — Українські лікарі . Біобібліографічний довідник . Книга 1. Естафета поколінь національного відродження: Львів — 1994 — Чикаго — 328 с .
Посилання ред.
- Івано-Франківська ОДТРК
- Никифор Гірняк. Останній акт трагедії УГА [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ЕСУ [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |