Владисла́в Петро́́вич Бузе́скул (нар. 8 березня 1858, Попівка — 1 червня 1931) — український історик античності, академік АН СРСР (1922), академік ВУАН (1925).
| Бузескул Владислав Петрович | |
|---|---|
| рос. Владислав Петрович Бузескул | |
| Народився | 8 (20) березня 1858 Ізюмський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1 червня 1931 (73 роки) Харків, Українська СРР, СРСР |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | історик |
| Галузь | антикознавство |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Відомі учні | Гриневич Костянтин Едуардович |
| Знання мов | російська |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Членство | НАН України, Академія наук СРСР і Петербурзька академія наук |
| Нагороди | |
Біографія Редагувати
Народився в селі Попівка Ізюмського повіту (нині смт Зарічне Донецької області).
Після закінчення філологічного Харківського університету в 1880 був залишений для підготовки на професорське звання, одночасно у приватних гімназіях. З 1885 почав викладати в університеті.
У жовтні 1889 захистив магістерську дисертацію під назвою «Перикл. Историко-критический этюд». У 1895 захистив докторську дисертацію «„Афинская полития“ Аристотеля как исторический источник для истории государственного строя Афин до конца V века». З 1890 на посаді екстраординарного професора кафедри всесвітньої історії, а після захисту докторської дисертації — ординарний професор. У 1910 був обраний членом-кореспондентом Російської академії наук.
Після закриття у 1920 Харківського університету викладав на Тимчасових вищих педагогічних курсах, потім в Академії теоретичних знань та на соціально-історичній секції факультету професійної освіти Харківського інституту народної освіти (ХІНО) до 1924. З 1921 — керівник науково-дослідної кафедри всесвітньої історії (пізніше кафедра європейської культури) при ХІНО. У 1921—1922 рр. був головою Наукового товариства при ХІНО.
За наукові досягнення з історії стародавнього світу В. П. Бузескул у 1922 був обраний академіком Академії наук СРСР, а у 1925 — академіком ВУАН УСРР. У 1926 обраний Почесним головою історико-етнологічного відділу Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців, яка була утворена в Харкові.
Наукова та викладацька діяльність Редагувати
Досліджував історію Стародавньої Греції, її демократичних інститутів, вивчав старожитності Північного Причорномор'я. Читав курси лекцій з історії стародавньої Греції, нової історії, всесвітньої історіографії, спецкурс «Історія Афінської демократії» та ін.
Наприкінці 1930 — на початку 1931 був підданий критиці за свої праці, як «буржуазні». Останніми роками було видано декілька неопублікованих раніше праць та розпочато перевидання окремих праць В. П. Бузескула.
Нагороди Редагувати
- Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1909)
Основні праці Редагувати
- Перикл. Харьков: тип. Губ. правл., 1889. — VIII, 418, 24 с.
- Генрих Зибель, как историк-политик. Харьков: тип. и литогр. Зильберберг, 1895. 353 с.
- Афинская полития Аристотеля, как источник для истории государственного строя Афин до конца V в. Харьков: тип. Зильберберга, 1895.
- Введение в историю Греции. Харьков, 1-е изд., 1903. 535 с;
- Введение в историю Греции. Обзор источников и очерк разработки греческой истории в XIX и в начале XX в. М.: Коло, 2005. 672 с. ISBN 5-901841-28-X. Тир. 1200 экз.
- Профессор М. М. Лунин (1806—1844). «Харьковский Грановский». К столетию Харьковского университета// ЖМНП. 1905. № 2. С. 321—374.
- История афинской демократии [ 29 квітня 2009 у Wayback Machine.].- СПб., 1909;
- Краткое введение в историю Греции. -Харьков, 1910. -260 с.
- Школьное дело у древних греков по новым данным // Вестник Европы.- 1911.- № 4.- С. 88-111.
- Исторические этюды.- СПб.: тип. М. М. Стасюлевича, 1911. — 406 с.
- Античность и современность. -Спб.,1913. — 196 с.
- Античность и современность. Современные темы в античной Греции. — Издание 2-е, дополненное. — СПб.: тип. М. М. Стасюлевича, 1914. -210 с.
- Античность и современность. Л.: Наука и школа, 1924. 144 с.
- Современная Германия и немецкая историческая наука XIX столетия. К происхождению современной германской идеологии// Русская мысль. -1915. -№ 2. -С. 24-85.
- Древнейшая цивилизация в Европе. Эгейская или крито-микенская культура.- Харьков: 1916.
- Перикл. Личность. Деятельность. Значение. Образы человечества. — Пг.: Брокгауз-Ефрон, 1923.- 122 с.
- Открытия XIX и начала XX века в области истории Древнего мира. Часть II. Древнегреческий мир. — Пг.: ACADEMIA, 1924. — 182 с.
- Изучение древностей северного побережья Черного моря и их значение с точки зрения греческой и мировой культуры// Научные записки научно-исследовательской кафедры европейской культуры. — Вып. ІІ: История и литература. — Х.: ГИУ, 1927. — С. 7 — 9.
- Всеобщая история и её представители в России в XIX и начале XX века.- Ч. 1. — Л.,1929.- 218 с.
- Всеобщая история и её представители в России в XIX и начале XX века. — Ч. 2. — Л., 1931.- 223 с.
Примітки Редагувати
- ↑ Бузескул Владислав Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Телеграммы, 1910, с. 2.
Література Редагувати
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Гордієнко Д. С. Листи В. Бузескула до М. Бережкова / Д. С. Гордієнко // Древности 2013. Харьковский историко-археологический ежегодник. — Харьков: ООО «НТМТ», 2011. — С. 311—317.
- Телеграммы // Утро. — 1910. — № 932 (2 січня).
Посилання Редагувати
- Г. С. Брега. Бузескул Владислав Петрович [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 392. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Кафедра нової та новітньої історії ХНУ[недоступне посилання з червня 2019]
- Слюсаренко Ф. Академік В. П. Бузескул, як історик (1858—1931) / Науковий збірник Українського університету в Празі. — Том 3. — 1942 [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |