Бруно Джорджі (футболіст)

Бруно Джорджі (італ. Bruno Giorgi, 20 листопада 1940, Павія — 22 вересня 2010, Реджо-нель-Емілія) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Бруно Джорджі
Бруно Джорджі
Бруно Джорджі як тренер «Кальярі». 1990-ті рр.
Особисті дані
Народження	20 листопада 1940(1940-11-20)
	Павія, Італія
Смерть	22 вересня 2010(2010-09-22) (69 років)
	Реджо-нель-Емілія, Італія
Зріст	176 см
Вага	75 кг
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
«Віджевано»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1959–1961 «Віджевано» 23 (0) 1961–1966 «Палермо» 111 (1) 1966–1972 «Реджяна» 203 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1976 «Реджяна» 1976–1977 «Емполі» 1977–1979 «Ночеріна» 1980–1981 «Кампобассо» 1981–1982 «Модена» 1982–1983 «Падова» 1983–1986 «Віченца» 1986–1988 «Брешія» 1988–1989 «Козенца» 1989–1990 «Фіорентина» 1991–1992 «Аталанта» 1992 «Дженоа» 1993–1994 «Кальярі» 1996 «Кальярі»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бруно Джорджі.

Ігрова кар'єра

Народився 20 листопада 1940 року в місті Павія. Вихованець футбольної школи клубу «Віджевано». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1959 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь у 23 матчах чемпіонату і 1960 року вилетів з командою з Серії С до Серії D.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу вищолігового клубу «Палермо», до складу якого приєднався 1961 року. У першому сезоні Джорджі так і не зіграв жодного матчу чемпіонату за клуб зі столиці Сицилії, а у наступному дебютував у Серії А 14 жовтня 1962 року у грі проти «Катанії» (1:1) і загалом до кінця сезону 1962/63 провів 17 матчів, а команда посіла останнє 18 місце і покинула елітний дивізіон. Надалі Бруно став основним гравцем клубу, виступаючи на позиції крайнього захисника або стопера, але повернутись до Серії А клуб так і не зумів.

1966 року перейшов до іншого клубу Серії В «Реджяна», за який відіграв 6 сезонів у другому дивізіоні, зігравши 203 матчі, в яких він був капітаном у більшості з них. У грудні 1971 року через розрив правого ахіллового сухожилля змушений був завершити кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера

По завершенні ігрової кар'єри залишився у «Реджяні», де працював асистентом головного тренера, а у квітні 1976 року сам очолив команду, посівши з нею останнє 20 місце у Серії В 1975/76.

У наступному сезоні з «Емполі» Джорджі посів 17-е місце в групі В серії C, після чого очолив іншу команду цього дивізіону «Ночеріну», з якою виграв свою групу Серії С 1977/78 і підвищив команду у класі. Втім у Серії В наступного сезону команда перебувала внизу таблиці і у лютому 1979 року Джорджі було звільнено.

Надалі Джорджі працював з командами новоствореної Серії С1 — «Кампобассо», «Моденою», «Падовою» та «Віченцою», вивівши останню з Серії C1 в Серію А та розкривши молодого Роберто Баджо, майбутню зірку італійського футболу.

Втім, після того як 1986 року команду не допустили до участі в Серії А через скандал із договірними матчами, Джорджі покинув клуб і очолив «Брешію», з якою пропрацював до 1988 року. Це стала його перша команда, з якою Бруно працював у вищому дивізіоні, але дебют виявився невдалим і команда 1987 року покинула еліту. Тренер залишився в клубі ще на рік, але не зумів повернути його до Серії А, посівши лише 8 місце, після чого покинув «б'янкоадзурі».

Згодом протягом сезону 1981/82 років очолював тренерський штаб клубу «Козенца», новачка Серії В, посівши несподівано високе 6 місце. Це дозволило знову отримати запрошення від клубу вищого дивізіону, на цей раз «Фіорентини». Під його керівництвом команда вийшла у фінал Кубка УЄФА 1989/90, але у чемпіонаті йшла досить низько, через що Бруно був звільнений наприкінці сезону у квітні 1990 року, напередодні фіналу Кубка УЄФА, який «фіалки» вже з новим тренером Франческо Граціані програли «Ювентусу».

В подальшому без серйозних успіхів недовго тренував інші вищолігові клуби «Аталанта» та «Дженоа», а 1993 року він був призначений головним тренером «Кальярі», дійшовши з командою до півфіналу Кубка УЄФА 1993/94. Втім у чемпіонаті команда стала лише 12 і не пробилась до єврокубків, через що Джорджі покинув клуб. У лютому 1996 року він ненадовго повернувся до команди, замінивши Джованні Трапаттоні, і допрацював до кінця сезону Серії А 1995/96, по завершенні якого закінчив тренерську кар'єру. Загалом як тренер він провів 165 матчів у Серії А і 143 гри у Серії В.

Помер 22 вересня 2010 року на 70-му році життя у місті Реджо-нель-Емілія від невиліковної хвороби. Про смерть було оголошено 29 вересня під час похорон тренера.

Титули і досягнення

Як гравця

• Серія C:

Як тренера

• Серія C:

• Англо-італійський кубок:

Примітки

1. . www.transfermarkt.fr (фр.). Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021. 
2. Nazionale, Quotidiano (29 вересня 2010). . Quotidiano Nazionale (італ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2010. Процитовано 2 грудня 2021. 
3. . www.gazzetta.it. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021. 
4. . calcio-seriea.net. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021. 
5. Nazionale, Quotidiano (29 вересня 2010). . Quotidiano Nazionale (італ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021. 

Посилання

• Бруно Джорджі на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Бруно Джорджі на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)