Бойова́ те́хніка — сукупність всіх бойових і технічних засобів, частина військової техніки, яка використовується для ведення бою і забезпечення військ у бою і навчанні. До бойової техніки відносяться танки, бронетранспортери, бойові машини піхоти, гармати, ракети, радіолокатори, літаки тощо.
Походження терміна
У документах, засобах масової інформації та усних виступах часто вживається термін «бойова техніка». Він виник із неофіційного розподілення військової техніки на бойову і допоміжну. Згідно з таким поділом до бойової техніки умовно можуть бути віднесені зброя з її носіями (наприклад, танк, літак, корабель), а також окремі комплекси озброєння та зразки зброї, що призначені безпосередньо для ведення бою і забезпечення військ у бою і навчанні.
Поява бойової техніки відноситься до глибокої давнини. Подальший її розвиток був пов'язаний із застосуванням у військовій справі металів, пороху, парової машини, двигуна внутрішнього згоряння та інших досягнень науки, техніки і машинного виробництва. Особливо швидке зростання темпів розробок та експлуатації бойової техніки відбувався наприкінці XIX і 1-й половині XX століття, здебільшого у зв'язку з Першою і Другою світовими війнами.
Швидкий розвиток бойової техніки є однією з вирішальних умов, що визначають рівень боєздатності сучасних армій. Бойова техніка становить головний матеріальний компонент військової могутності держав.
Див. також
Джерела
- Радянська військова енциклопедія. «ТАШКЕНТ» — ЯЧЕЙКА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1981. — Т. 8. — С. 32. — ISBN 00101-150. (рос.)