Боднар Ілько Павлович

|Ukrcenter= |Примітки=

Боднар Ілля Павлович
Народився	8 серпня 1921(1921-08-08) Люта
Помер	13 жовтня 1994(1994-10-13) (73 роки) Дечин, Чехія
Громадянство	Чехословаччина →  СРСР →  Чехія
Діяльність	письменник

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боднар.

Ілля́ (Ілько́) Па́влович Бо́днар (нар. 1921, Люта — нині Великоберезнянський район — пом. 1994) — український письменник.

Короткий життєпис

Одним з його вчителів був Виноградський-Вайнбергер Микола, смерті якого в катівні він присвятив вірша.

Освіта початкова.

За радянського часу був засуджений за нелегальний перехід радянського кордону, в 1940—1942 роках відбував покарання у Воркуті.

Особливою нарадою при НКВС СРСР 3 червня 1941 засуджений на 3 роки позбавлення волі.

Був звільнений і призваний на військову службу в часі формування військової частини під командою Людвіка Свободи.

У 1943—1945 роках — учасник Другої світової війни, бої від Соколова до Праги.

Ще в часі війни пише нариси й оповідання, їх друкують у фронтовій газеті чехословацьких вояків «Наше войсько в СРСР». 1945 року залишився у Празі, працює залізничником, мешкав у Дечині.

Його твори друкувалися у періодичних виданнях Канади, Чехословаччини, УРСР, Югославії, Канади.

1965 та 1974 року Олена Рудловчак впорядковує та видає у Пряшеві два збірники віршів та прози — були включені й цикли творів Ілька Боднаря. Його спогади «Дечинські скали» не були опубліковані.

Реабілітований у 1991.

Література

• Іван Циганин. Газета «Карпатська зірка» — 2008 рік, № 17

Джерело

• Для них війна почалася у 1938 [ 26 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Національний банк репресованих. Запис № 139376
• Ілько Боднар [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]