Будинок № 7/14 (будинок співробітників НКВС УРСР) — житловий будинок, розташований на вулиці Академіка Богомольця з поворотом на вулицю Пилипа Орлика.
| Богомольця, 7/14 | |
|---|---|
| | |
| Наріжна частина | |
| 50°26′28″ пн. ш. 30°31′56″ сх. д. / 50.44136944447222248° пн. ш. 30.53246388891666641° сх. д.Координати: 50°26′28″ пн. ш. 30°31′56″ сх. д. / 50.44136944447222248° пн. ш. 30.53246388891666641° сх. д. | |
| Статус | пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 338-Кв) |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ |
| Архітектурний стиль | постконструктивізм і стрімлайн |
| Архітектор | Георгій Любченко |
| Будівництво | 1934 — 1935 |
| Адреса | вулиця Академіка Богомольця, 7/14 |
| Богомольця, 7/14 у Вікісховищі |
Наказом Міністерства культури і туризму України № 747/0/16-06 від 7 вересня 2006 року внесений до обліку пам'яток містобудування й архітектури.
Будівництво і використання будівлі ред.
Після перенесення в 1934 році столиці України з Харкова до Києва перевели установи й організації республіканського рівня. У столиці збільшився і штат НКВС. Відтак виникла потреба в забезпеченні співробітників каральних органів житлом. Тоді ж розпочалося зведення будинку за проєктом архітектора Георгія Любченка.
Будівництво не обійшлося без жертв. Коли копали траншеї під фундамент, провалилася земля і загинув будівельник.
Архітектура ред.
Чотириповерхова, цегляна будівля на високому цоколі свого часу була найдовшою в Києві. Будинок завдовжки 430 метрів мав 17 секцій, 21 під'їзд і всього 177 квартир.
Монотонність й одноманітність сірого будинку проявляється у застосуванні стандартних планувальних і композиційних елементів, властивих конструктивізмові. Різноманітності додає великий курдонер. По його осі розташований тридільний прохід на подвір'я з аркою посередині. Принцип центрально-осьової симетрії вирішується збільшенням висоти будівлі до п'яти та шести поверхів у просторових композиційних вузлах. У наріжній частині на вулиці Пилипа Орлика протидіють горизонтальний і вертикальний ритми членування. На повороті вулиці Богомольця лівий фланг акцентується п'ятиповерховим наріжжям із заокругленим еркером і чотирма колонами на першому поверсі.
Пластику фасадів формують лоджії, балкони та еркери.
Критика ред.
Водночас лунає критика щодо доцільності внесення будинку НКВС до державного реєстру пам'яток архітектури. Противники переконують, що подібні будівлі, які не мають ані історичної, ані архітектурної цінності, були зведені в радянську добу і перебудовані наприкінці XX сторіччя із цілковитою втратою автентичності. Статусом пам'ятки опосередковано звеличуються і співробітники органів масового терору, які безпосередньо причетні до знищення української інтелігенції, організації Голодомору в України і придушення національного руху. Наприклад, депутат Київської міської ради Юрій Сиротюк закликав керівництво Міністерства культури України і КМДА переглянути реєстр і вилучити об'єкти, що не мають впливу на розвиток культури, архітектури, містобудування чи мистецтва столиці.
Примітки ред.
- ↑ Будинок на Богомольця, 7/14, 1999, с. 380.
- . Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- . Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- . Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
Джерела ред.
- Гончаренко Марія. Житловий будинок співробітників НКВС // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 1. А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — С. 380-381.