Граф Богислав Фрідріх Емануель Тауенцін фон Віттенберг (нім. Bogislav Friedrich Emanuel Graf Tauentzien von Wittenberg; 15 вересня 1760 — 20 лютого 1824) — прусський воєначальник, генерал піхоти.
| Богислав Фрідріх Емануель Тауенцін фон Віттенберг | |
|---|---|
| нім. Bogislav Friedrich Emanuel Tauentzien von Wittenberg | |
| Ім'я при народженні | нім. Bogislav Friedrich Emanuel von Tauentzien |
| Народився | 15 вересня 1760 Потсдам, Королівство Пруссія |
| Помер | 20 лютого 1824 (63 роки) Берлін, Королівство Пруссія |
| Поховання | |
| Країна | Королівство Пруссія |
| Діяльність | офіцер, військовослужбовець |
| Учасник | Наполеонівські війни і Битва під Лейпцигом 1813 |
| Титул | граф[d] |
| Військове звання | генерал армії[d] |
| Батько | Friedrich Bogislav von Tauentziend |
| Діти | Friedrich Heinrich Bogislav Tauentzien von Wittenbergd |
| Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
Син генерала піхоти і губернатора Бреслау Фрідріха Богислава фон Тауенціна. Освіту здобув у Військовій академії в Берліні. Службу розпочав 1 вересня 1775 року штандарт-юнкером Гендського полку, незабаром переведений в 35-й піхотний полк принца Генріха.
Під час війни за баварську спадщину в 1778 році був ад'ютантом принца Генріха. Відзначився під час воєн з Францією в 1792-94 роках. 16 лютого 1793 року призначений флігель-ад'ютантом короля Фрідріха Вільгельма II, був військовим представником при командуванні австрійської армії в Нідерландах. 18 січня 1794 року призначений міністром при генерал-губернаторові Нідерландів. В 1794-96 роках був посланцем в Росії.
Після початку кампанії 1806 року отримав в командування 6000 чоловік (8 батальйонів і 9 ескадронів) ударного корпусу, який був висунутий вперед князем Гогенлое, але 9 жовтня французькі війська маршала Жана-Батіста Бернадота змусили його відійти. Під час битви під Єною Тауенцін командував дивізією в авангарді Гогенлое і разом з ним капітулював 28 жовтня в Пренцлау.
В 1808 році призначений командиром бранденбурзької бригади в Берліні. З серпня 1811 року — губернатор Померанії. У початку 1813 року мобілізував війська в Померанії і 5 березня призначений військовим губернатором земель між Одером і Віслою (за винятком Сілезії) і під час військового протистояння до 4 червня командував блокадним корпусом Штеттіна. З 18 липня 1813 року — командир 4-го армійського корпусу, який увійшов до складу військ, що знаходилися під керівництвом шведського принца Карла Юхана. 20 серпня його частини вступили в Берлін.
Успішно діяв в боях при Грос-Берені і при Денневіці, де протистояв 4-му французькому корпусу і домігся перемоги. Коли Північна армія перейшла Ельбу, корпус Тауенціна після бою при Роцлау 5 жовтня перейшов в Сілезьку армію. Блокував Віттенберг, але 2 французьких корпуси змусили його відійти до Потсдаму. Після Битви народів керував облогою Торгау і Віттенберга, потім блокадою Магдебурга. Торгау капітулював 26 грудня 1813 року, Віттенберг був узятий штурмом 13 січня 1814 року. Тоді ж отримав дозвіл додати до свого прізвища «фон Віттенберг». 24 травня 1814 року взяв Магдебург.
З 7 серпня 1814 року — головнокомандувач в Бранденбурзькій марці і Померанії. На початку 1815 року командував 6-м армійським корпусом, який залишався на Ельбі в якості армійського резерву. Після повернення Наполеона вступив на територію Франції. Його корпус виконував окупаційні функції в Бретані. Після Паризького миру Тауенцін знову зайняв пост головнокомандувача в Померанії і Бранденбурзі зі штаб-квартирою в Берліні. З 3 квітня 1820 року — одночасно командир 3-го армійського корпусу.
Нагороди Редагувати
- Pour le Mérite (13 грудня 1792)
- Орден Святої Анни 1-го ступеня (Російська імперія, 5 березня 1797)
- Орден Червоного орла (1806)
- великий хрест
- Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія, 20 січня 1809)
- Орден Чорного орла (15 вересня 1813)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Великий хрест Залізного хреста (26 січня 1814)
- Орден Святого Георгія (Російська імперія)
- 3-го ступеня (25 серпня 1813)
- 2-го ступеня (21 лютого 1814) — «За взяття фортець Вітенберг і Магдебург.»
- Орден Меча, великий хрест (Швеція, 19 вересня 1813)
- Орден Святого Володимира 2-го ступеня (Російська імперія)
- Військовий орден Марії Терезії, командорський хрест (Австрійська імперія)
- Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
- Королівський гвельфський орден, великий хрест (Британська імперія)
- Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське)
- Орден Військових заслуг, великий хрест (Франція)
Вшанування пам'яті Редагувати
Ім'я генерала Тауенціна носить вулиця в західній частині Берліна біля площі Віттенберг, названої на честь битви при Віттенберзі 13 січня 1814 року.
Література Редагувати
- Тауенцин, Богислав-Фридрих-Эммануэль // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- C. von Gorszkowsky: Das Leben des Generals Grafen Bogislaw Tauentzien von Wittenberg, 1832 (PDF-Datei)
- Georg Gaebel: Die Belagerung von Stettin im Jahre 1813, 1913
Примітки Редагувати
- verschiedene Autoren Allgemeine Deutsche Biographie / Hrsg.: Historische Commission bei der königl. Akademie der Wissenschaften — L: Duncker & Humblot, 1875.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #117247448 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.