Бласт-біт (з англ. Blast beat — «вибух ударів») — прийом барабанщиків на ударних, характерний передусім для блеку, дезу, грайндкору, трешу та подібних за виконанням жанрів екстремального металу. Першим виконавцем металу, що застосував подібну техніку, вважається Мік Харріс[en] з Napalm Death.
Бласт-біт у окремих варіантах може мати схожість за сприйняттям з високоамплітудним барабанним дробом чи кулеметною чергою. У нормальному темпі виконується на швидкості приблизно 180 ударів/хвилину, прискорюючись в кульмінаційних моментах до 250—280 ударів/хвилину, втім існують і швидші варіанти — залежить від технічного рівня музикантів і напрямку музики.
У різних стилях використовується з різною частотою: наприклад, в дез-металі і особливо в блеку — протягом усієї композиції, в інших жанрах, як то мелодійний дез-метал, — лише в кульмінаційних моментах.
Джерела Редагувати
| Зовнішні аудіофайли | |
|---|---|
| I варіант | |
| II варіант |
- Daniel Ekeroth. «Swedish Death Metal», ст. 22. 2008
- Albert Mudrian «Choosing Death — The Improbable History of Death Metal & Grindcore» Los Angeles, 2004
- Derek Roddy «The evolution of blast beats», 2007
| Це незавершена стаття про музичний жанр. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |