Битва під Мортімерс Кросс (англ. Battle of Mortimer's Cross) відбулась 2 лютого 1461 року поблизу Вігмора, Герефордшир (між Лемстером та Лентвордіном поблизу річки Лагг). Була частиною війни Червоної та Білої троянд.
| Битва під Мортімерс Кросс | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Війна Червоної та Білої троянд | ||||||
| Координати: 52°19′07″ пн. ш. 2°52′09″ зх. д. / 52.318611111138771719° пн. ш. 2.869166666694477730° зх. д. | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Йорки | Ланкастери | |||||
| Командувачі | ||||||
| Едуард, граф Марч | Овен Тюдор† Джаспер Тюдор | |||||
| Військові сили | ||||||
| Невідомі | Невідомі | |||||
| Втрати | ||||||
| Невідомі | Невідомі |
Після смерті герцога Йоркського у битві під Вейкфілдом Йорків очолив його вісімнадцятирічний син Едуард, граф Марч (майбутній король Едуард IV). Він намагався завадити частинам армії Ланкастерів з Уельсу, які вели Овен Тюдор та його син Джаспер, приєднатись до своїх основних сил. Едуард зібрав війська, причому на його боці виступали також значні сили валлійців на чолі з сером Вільямом Гербертом та його прибічниками.
Йорки перемогли, Джаспер Тюдор втік, а Овена Тюдора було схоплено і страчено. Багато валлійців було вбито (до 4000 за деякими даними). Ця перемога проторувала шлях до коронації Едуарда, що відбулась згодом.
Битва ред.
Один із радників Йорка, сер Річард Крофт, місцевий лорд із замку Крофт, рекомендував розташувати лучників на перехресті (нині перехрестя A4110 і B4362), щоб зупинити просування Ланкастерів. Армія Пемброка була приблизно на тисячу чоловік меншою, ніж армія Йорка, і, будучи невипробуваною в бою на той момент, можливо, спочатку не планувала битися, але до полудня було ясно, що їм доведеться це зробити, щоб перетнути Лагг. Ланкастерці почали атаку – «битва» (дивізія) Батлера очолила перший штурм, змусивши праве крило Едварда відступити через дорогу, де цей фланг розпався. Пемброк зіткнувся з центральним дивізіоном Едварда і був утриманий, але найбільш рішуче Оуен Тюдор спробував оточити ліве крило йорківців; його «битва» зазнала поразки і почалася розгром. Тоді центровий Пемброка також зламався, і бій був виграний. Люди Оуена Тюдора були тепер у повній втечі: за деякими з них стежили аж до Херефорда, приблизно сімнадцять миль (27 км), і де сам Оуен був схоплений і обезголовлений.
Посилання ред.
- Thane, Pat (1988). A Woman’s Place. The Making of Britain. London: Macmillan Education UK. с. 71–84. ISBN 978-0-333-45655-2.