Битва під Жарновим відбулася 16 вересня 1655 під час Північної війни між силами Польщі та Швеції.
| Битва під Жарновим | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Шведський потоп | ||||||
Битва під Жарновим, Эрик Ёнссон Дальберг 1655 | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Командувачі | ||||||
| Карл Х Густав Густав Отто Стенбок Магнус Габріель Делагарді | Ян II Казимир | |||||
| Військові сили | ||||||
| 6000 Водіння піхотної 4000-5000 піхоти 400 драгунів 40 гармат | 7000 посполите рушення 900 драгунів 3000-4000 піхоти найманців 6 легких гармат | |||||
| Втрати | ||||||
| невідомо | ~ 1000 |
Передумови Редагувати
9 вересня 1655 відбулась сутичка біля Іновлодзя, де військо Стефана Чарнецького напало на ар'єргард Арвіда Віттенберга 500 кавалерії (на чолі з Жоржем Форгелем), і розбило його. Шведські втрати були близько 200 осіб. 12 вересня шведи підійшли і взяли в облогу місто Опочно, пізніше було його захоплено після нетривалого захисту.
15 вересня під Жарновим стояла польська армія, чисельністю близько 11 000 чоловік під керівництвом короля Яна Казимира. Король Швеції Карл Х Густав очолював армію біля Опочно, Ян вирішив прийняти бій.
Польська армія налічувала 3-4 тисяч піхоти найманців, 7 тисяч посполитого рушення, 900 драгунів і шість легких гармат. У Карла Густава регулярної армії було 4-5 тисяч піхоти, 400 драгунів, 6 тисяч ополчення і 40 гармат (переважно крупного калібру).
Битва Редагувати
Битва розпочалася із несподіваної атаки польської армії. Карл Густав контратакував, кинувши вперед піхоту та артилерію, і почав повільно підніматися на гору, де закріпилися поляки. Польська армія намагалися атакувати зверху, щоби змусити шведів відступити, але перевага шведів в артилерії не дозволила реалізувати цей задум. Не витримавши тиску шведських військ, Ян Казимир дав наказ до відступу, проте шведи почали переслідування. Деякі польські солдати, які були захоплені у полон, перейшли до лав шведської армії. Частина армії Стефана Чарнецького і короля Яна Казимира відступила до Кракова. Прикриттям відступу командував польний гетьман коронний Станіслав Лянцкоронський.
У результаті битви польські сили втратили близько 1 000 солдатів.
Наслідки Редагувати
Після битви шведи увійшли до Малопольщі, яку полишили польські війська. Після цього Ян Казимир і королева Марія Луїза у супроводі сенаторів виїхали до Імператора Сілезії.
Джерела Редагувати
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва під Жарновим