Бенедетто (Беттіно) Краксі, італ. Benedetto (Bettino) Craxi (24 лютого 1934, Мілан, Італія — 19 січня 2000, Хаммамет, Туніс) — італійський політик, Голова Ради Міністрів Італії від 4 серпня 1983 до 17 квітня 1987 року.
Беттіно Краксі італ. Bettino Craxi | |
4 квітня 1983 — 17 серпня 1987 року | |
---|---|
Попередник: | Амінторе Фанфані |
Наступник: | Амінторе Фанфані |
Народження: | 24 лютого 1934[…] Мілан, Королівство Італія |
Смерть: | 19 січня 2000[…] (65 років) Гаммамет, Набуль, Туніс |
Причина смерті: | цукровий діабет |
Національність: | італієць |
Країна: | Італія і Королівство Італія |
Релігія: | римо-католик |
Освіта: | Державний Університет Мілана і Урбінський університет |
Партія: | Італійська соціалістична партія |
Батько: | Vittorio Craxid |
Діти: | Віторіо Краксі Стефані Краксі |
Автограф: | |
Нагороди: | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Роботи у Вікіджерелах |
Біографія Редагувати
Здійснював політичну кар'єру у лавах Соціалістичної партії (член з 1951) і був у 1976 обраний її секретарем. У 1968–1983 входив до Палати депутатів. Після перемоги на парламентських виборах у 1983 сформував новий уряд, перший за 38 років, не очолюваний Християнсько-демократичною партією, хоча остання і увійшла до уряду. Краксі, керуючи партією, прагнув дистанціюватися від комуністів та налагодити тісніші стосунки з правими партіями, у тому числі ХДП. У період його управління країною Італія стала п'ятою промислово розвиненою країною світу, однак інфляція зростала дуже швидкими темпами і державний борг перевищував рівень валового національного продукту. Коли у 1985 Краксі відмовився видати США палестинських крадіїв круїзного судна «Achille Lauro», що забили у ході захоплення американського громадянина, його авторитет зріс. Однак 1987 року соціалісти програли вибори.
Коли у 1992 за одержання хабара у 7 мільйонів лір був арештований депутат-соціаліст Маріо К'єса, скандал торкнувся всієї партії. Після того, як суд у 1993 звернувся за дозволом на судове переслідування Краксі, останній пішов у відставку з посади секретаря. ІСП понесла серйозну поразку на місцевих виборах в Ломбардії. Виявилось, що Краксі протегував бізнесу багатьох своїх друзів, у тому числі Сільвіо Берлусконі. Незважаючи на фінансові проблеми партії, Краксі мав віллу у Тунісі і жив у коштовному римському готелі «Рафаель». У 1994 Краксі, прагнучи уникнути арешту за звинуваченням в корупції, утік до Тунісу і був заочно засуджений до 27 років в'язниці, скороченим до 9 років і 8 місяців.
Примітки Редагувати
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
Посилання Редагувати
Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |