Бернгард Вікі (нім. Bernhard Wicki; 28 жовтня 1919, Санкт-Пельтен, Нижня Австрія — 5 січня 2000, Мюнхен) — австрійський, швейцарський і німецький актор і кінорежисер.
| Бернгард Вікі | |
|---|---|
| нім. Bernhard Wicki | |
| Дата народження | 28 жовтня 1919 |
| Місце народження | Санкт-Пельтен, Нижня Австрія |
| Дата смерті | 5 січня 2000 (80 років) |
| Місце смерті | Мюнхен, Німеччина |
| Поховання | Friedhof Nymphenburgd :
|
| Громадянство | Австрія Швейцарія Німеччина |
| Професія | режисер, актор |
| Роки активності | 1940 — 1994 |
| IMDb | ID 0926919 |
| Нагороди та премії | |
| Бернгард Вікі у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Батько Бернгарда — швейцарський інженер і співвласник машинобудівного заводу, мати — австрійка з угорським корінням. Закінчивши школу в Сілезії, Віккі вивчав мистецтвознавство, історію і германістику у Бреславському університеті, у 1938 році перейшов до акторської школи при Берлінському державному драматичному театрі. У 1939 році Віккі був заарештований і поміщений на декілька місяців до концентраційного табору Заксенхаузен за членство в молодіжній організації. Після звільнення переїхав до Відня і поступив на театральний Семінар Макса Райнгардта (нім. Max Reinhardt Seminar). У 1939–1940 роках взяв участь як статист у зйомках фільму «Листоноша» за повістю Пушкіна «Станційний доглядач», працював у театрах Відня, Бремена, Базеля і Цюриха. Брав участь в постановках Зальцбурзького фестивалю. На початку 1945 року одружився з акторкою Агнесою Фінк, з якою ще до закінчення війни перейшов на роботу до Цюрихського драматичного театру, де познайомився і подружився з драматургом Фрідріхом Дюрренматтом.
У 1950 році відбувся справжній кінодебют актора у фільмі «Зірка, що падає», за яким послідували «Останній міст» (1953) і «Це сталося 20 липня» (1955). Під враженнями від фотовиставки, організованої в Люцерні агентством Magnum Photos, Віккі вирішив зайнятися фотографією. Він попросив режисера Гельмута Койтнера узяти його асистентом оператора фільму «Монпті» (1957). У 1958 році він уперше виступив як режисер, знявши документальний фільм «Чому вони проти нас?» Міжнародна популярність прийшла до Віккі несподівано у 1959 році завдяки фільму «Міст» — трагічній історії безглуздої оборони моста наприкінці Другої світової війни. В наступні роки Бернгард Віккі продовжив займатися режисурою. Остання робота Віккі — екранізація роману Йозефа Рота «Павутина», що розглядається як творчий заповіт режисера, що звернув увагу на небезпеку захоплення німецької буржуазії праворадикальною ідеологією і антисемітизмом в епоху Веймарської республіки.
Після смерті режисера у 2001 році в Мюнхені був заснований Меморіальний фонд Бернгарда Віккі, який починаючи з 2002 року вручає премію німецького кінематографу, — Премію Бернгарда Віккі. Інша кінопремія імені Бернгарда Віккі у 15 000 € з 2000 року вручається в східнофризькому Емдені на Міжнародному кінофестивалі Емден-Нордернай.
Бернгард Вікі похований на Німфенбурзькому цвинтарі в Мюнхені.
Фільмографія Редагувати
Актор Редагувати
- 1940 — Листоноша / Der Postmeister — епізод
- 1950 — Зірка, що падає / Der fallende Stern
- 1953 — Останній міст — Die letzte Brücke — Боро
- 1954 — Друге життя / Das Zweite Leben
- 1954 — Вічний вальс / Ewiger Walzer — син Йоганна Штрауса
- 1955 — Це трапилося 20 липня / Es geschah am 20. Juli
- 1955 — Діти, мати і генерал / Kinder, Mütter und ein General — гауптман Дорнберг
- 1955 — Осінні троянди / Rosen im Herbst
- 1955 — Плід без кохання / Frucht ohne Liebe — доктор Колб
- 1957 — Все знову буде добре / Es wird alles wieder gut
- 1957 — Заручини в Цюриху / Die Zürcher Verlobung — Пауль Франк
- 1958 — Кішка / La Chatte — Бернар Вернер
- 1960 — Ніч / La Notte — Томмасо
- 1963 — Одинадцять років і один день / Elf Jahre und ein Tag — Карл Роденбах
- 1967 — Мадлен і легіонер / Madeleine und der Legionär
- 1969 — Твої ніжності / Deine Zärtlichkeiten
- 1971 — Карлос / Carlos — Філіпп
- 1973 — Комісар / Der Kommissar
- 1977 — Деррік / Eine Nacht im Oktober (телесеріал)
- 1977 — Відчай / Despair / Eine Reise ins Licht — Орловиус
- 1978 — Скляна клітка / Die gläserne Zelle
- 1980 — Прямий репортаж про смерть / La Mort en direct
- 1983 — Весняна симфонія / Frühlingssinfonie
- 1983 — Кохання в Німеччині / Eine Liebe in Deutschland — доктор Борг
- 1984 — Діагональ слона / La Diagonale du fou — Пюль
- 1984 — Берег — пан Вебер
- 1984 — Париж, Техас / Paris, Texas — доктор Ульмер
- 1986 — Машини-вбивці / Killing Cars
- 1991 — Успіх / Erfolg — Біхлер
- 1993 — Купання принців / Das Prinzenbad - Денні
- 1994 — Розамунда Пилхер / Rosamunde Pilcher / (телесеріал)
Режисер Редагувати
- 1958 — Морітурі / Morituri
- 1958 — Чому вони проти нас? / Warum sind sie gegen uns?
- 1959 — Міст / Die Brücke
- 1961 — Чудо Малахії / Das Wunder des Malachias
- 1962 — Найдовший день / The Longest Day
- 1964 — Візит / Der Besuch
- 1965 — Морітурі / Kennwort «Morituri»
- 1967 — Der Paukenspieler
- 1970 — Кар'єра Карпфа / Karpfs Karriere (телефільм)
- 1971 — Помилкова вага / Das falsche Gewicht (телефільм)
- 1977 — Завоювання цитаделі / Die Eroberung der Zitadelle
- 1984 — Варіант Грюнштейна / Die Grünstein-Variante
- 1987 — Занзібар або остання підстава / Sansibar oder Der letzte Grund
- 1989 — Павутина / Das Spinnennetz
Нагороди та номінації Редагувати
| Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 1960 | Премія «Deutscher Filmpreis» | Найкраща режисерська робота | «Міст» | Перемога |
| Кінофестиваль в Мар-дель-Плата | Найкращий фільм | «Міст» | Перемога | |
| Премія «Оскар» | Найкращий фільм іноземною мовою | Номінація | ||
| 1961 | Берлінський кінофестиваль | Срібний ведмідь за найкращу режисуру | «Чудо Малахії» | Перемога |
| Золотий ведмідь | «Чудо Малахії» | Номінація | ||
| 1964 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | «Візит» | Номінація |
| 1977 | Берлінський кінофестиваль | Золотий ведмідь | «Завоювання цитаделі» | Номінація |
| 1989 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | «Павутина» | Номінація |
| Премія «Deutscher Filmpreis» | Спеціальна нагорода на честь 40-річчя ФРН | Перемога | ||
| 1990 | Берлінський кінофестиваль | Почесний приз Berlinale Camera Award | Номінація |
Література Редагувати
- М.М. Черненко (составитель). Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 38-39. — ISBN 5-85646-077-4.
- Richard Blank: Jenseits der Brücke. Bernhard Wicki. Ein Leben für den Film. 1999 ISBN 3-430-11473-X.
- Elisabeth Endriss-Wicki: Die Filmlegende Bernhard Wicki. Verstörung — und eine Art von Poesie. Henschel Verlag, Berlin 2007, ISBN 978-3-89487-589-3.
- Filmfestival Nordrhein-Westfalen (Hrsg.): Sanftmut und Gewalt — Der Regisseur und Schauspieler Bernhard Wicki. Filmographie, Biographie, Essays, Interview. edition filmwerkstatt, Essen 2004, ISBN 3-9807175-6-9.
- Inka Graeve Ingelmann (Hrsg.): Bernhard Wicki. Fotografien. Dumont Literatur und Kunst Verlag, Köln 2005, Gebunden, ISBN 3-8321-7570-9, Ausstellungskatalog.
- Michel Quint: Die schrecklichen Gärten. btb-Verlag, 2002, ISBN 3-442-75068-7, (Übersetzung von Elisabeth Edl), Originalausgabe Effroyables Jardins. Editions Joelle Losfeld, Paris 2000.
- Andreas Weber (Hrsg.): Er kann fliegen lassen. Gespräche und Texte über Bernhard Wicki. Literaturedition Niederösterreich, St. Pölten 2000, ISBN 3-901117-47-4.
- Peter Zander: Bernhard Wicki. Bertz + Fischer Verlag, Berlin 1995, 2. überarbeitete Auflage, ISBN 3-929470-04-7.
- Gero von Boehm: Bernhard Wicki. 12. Oktober 1989. Interview in: Begegnungen. Menschenbilder aus drei Jahrzehnten. Collection Rolf Heyne, München 2012, ISBN 978-3-89910-443-1, S.218-228.
Посилання Редагувати
- Bernhard Wicki на сайті IMDb (англ.)
- Бернгард Вікі в каталозі Німецької національної бібліотеки [ 19 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Меморіальний фонд Бернгарда Вікі [ 17 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Austria-Forum(нім.)