Березняк Саватій Іванович (нар. 18 (30) вересня 1884, м. Коростишів Київської губ. — 28 січня 1921, Харків) — педагог, економіст, український громадський і політичний діяч, член Української Центральної Ради, голова Всеукраїнської Ради військових депутатів.
Березняк Саватій Іванович | |
---|---|
Народився | 18 (30) вересня 1884 Коростишів, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
Помер | 28 січня 1921 (36 років) Харків, Українська СРР ·тиф |
Країна | Російська імперія УНР |
Діяльність | економіст, громадський діяч, політик |
Посада | Член Всеросійської ради[d] |
Біографія Редагувати
Народився в малоземельній селянській родині. Від 1902 року — активний учасник підпільних есерівських гуртків. Закінчив Коростишівську учительську семінарію (1904). Учителював у Тифліській губернії (1904—1910 роки). Склав іспити при Тифліському Александрівському учительському інституті (1910 рік) на звання вчителя міського училища. З 1911 року Березняк навчався на економічному відділі Київського комерційного інституту, який закінчив 1915 року, захистивши у професора Олександра Русова курсову роботу «Опыт украинской студенческой анкеты в г. Киеве 1913 года».
Під час навчання активно працював в Українській студентській громаді Київського комерційного інституту (в 1913 році — голова її правління), публікувався в газеті «Рада». Разом з М. Ковалевським, Л. Бочковським, В. Ковтуненком, К. Коржем, Л. Ковалевим входив до Київської організації українських есерів. З 1912 року перебував під наглядом царської поліції.
З кінця 1915 року — на Південно-Західному фронті (солдат штабу 11 армійського корпусного суду). 1917 року — учасник Всеукраїнського національного конгресу, усіх трьох Всеукраїнських військових з'їздів, на Другому з яких його обрано головою Всеукраїнської Ради військових депутатів. Від квітня Березняк у складі УЦР, активний член Малої Ради, член її комісій зі складу, законодавчих внесень і мирного договору. 2 вересня 1917 року Березняк брав участь в роботі комісії з утворення за планом С. Петлюри Крайового комітету оборони нового ладу в зв'язку з Корніловським заколотом. У складі делегації УЦР брав участь в Петроградській демократичній нараді (вересень 1917). Березняк був обраний до Всеросійських та Всеукраїнських установчих зборів, був учасником З'їзду Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів України (грудень 1917 року), на якому виступив з осудом ультиматуму Ради народних комісарів. Активно працював над українізацією армії, створенням українських військових частин, обстоював суверенність України. 11(24) січня 1918 року на урочистому засіданні Малої Ради голосував за прийняття IV Універсалу. У січні 1918 року під час більшовицького заколоту в Києві очолював Революційний комітет гарнізону, який підтримував УЦР.
В 1918-20 роках працював у видавництвах «Криниця», «Всевидат». Брав участь в антигетьманському повстанні. У січні 1919 року за списками УПРС був кандидатом на виборах до Трудового конгресу по Радомишльському повіту, тоді ж обраний кандидатом в члени ЦК УПСР (центр. течії).
У квітні-червні 1920 року разом з Н. Петренком, А. Степаненком, І. Лизанівським, І. Часником вів переговори в Києві з більшовицькими лідерами В. Затонським, П. Любченком, М. Павловим про легалізацію УПСР. Березняка двічі заарештовували у зв'язку із Справою уряду УНР (вона зрештою пішла в суд як Справа членів ЦК УПСР), останній раз — 9 листопада 1920 року на робочому місці у «Всевидат»-і. 20 січня 1921 року в попередніх висновках слідства в справі «так называемого Правительства УНР и Центральных комитетов Украинских партий социалистов-революционеров и социал-демократов» до Березняка пропонувалося застосувати вищу міру покарання. За довідкою чекістів помер від епідемічного висипного тифу до суду 28.01.1921. Колеги Березняка по ЦК УПСР засвідчили, що він «захворів тяжко і без медичної допомоги умер в камері 21 січня 1921 р.»
Документ Редагувати
Відозва Всеукраїнської Ради Військових Депутатів:
Література Редагувати
- С. Бер-няк. Українська книжкова продукція за минулий рік. // Рада. 6, 7, 8. 02 1913. № 30, 31, 32.
- Дело членов ЦК УПСР Голубовича, Петренко, Лызанивского, Часныка, Ярослава и др. Стенографический отчет. Х. 1921;
- Лист від Ц. К. УПСР до партійних організацій, що перебувають в Галиччині й Польщі. // Борітеся-поборете! 1921. № 8;
- Постанова з приводу насильницького засуду над товаришами членами ЦК. // Вільна Спілка. Львів, 1921. Число 1. С. 108—112.
- Григоріїв Н. Спогади «руїнника». Л. 1937;
- Ковалевський М. Від вузького «культурництва» до всебічної національної державної революції (до питання про ґенезу українського соціально-революційного руху). // Вільна Україна. 1955. № 7;
- Ковалевський М. При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлексії. Інсбрук, 1960;
- Кедровський В. 1917 рік: спогади… Вінніпег. 1967;
- Зозуля Я. Творці четвертого Універсалу. // Свобода. Джерзи Ситі. 04.03.1967. № 39;
- Грушевський М. Спомини. / Публ. С. Білоконя. // Київ.1989. № 9;
- Щусь О. Всеукраїнські військові з'їзди. // Історичні зошити. К. 1992. № 7;
- УЦР. Матеріали та документи. Т. 1-2. К., 1996-97;
- Адамський В., Канцелярук Б. Політичні процеси в добу тоталітаризму: «Справа ЦК УПСР» // Сучасність. 1996. № 3-4;
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі УЦР: Біографічний довідник. К. 1998;
- Сідак В. Національні спецслужби в період Української революції 1917—1921 рр. (невідомі сторінки історії). К. 1998;
- Висоцький О. Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог та поразок. К.: Основні цінності. 2004. С. 79, 107, 139.
- Бевз Т. Партія національних інтересів і соціальних перспектив. К. 2008;
- Протасов Л. Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. Москва. 2008;
- Білорус М. Член Центральної Ради Саватій Березняк: біографія і додатки (в 2-х частинах). К. 2009.
- Кучерук О. Українська Центральна Рада: історія будинку. К. 2010. С. 21, 23, 98.
- Вирок Українській революції: «Справа ЦК УПСР». Науково-документальне видання. Упорядники Т. Осташко і С. Кокін. К.: Темпора. 2013. С. 41, 54, 55, 209, 214, 222, 224, 225, 233, 323, 572.