Белу-Оризонті (порт. Belo Horizonte, що означає «красивий горизонт») — третя за населенням агломерація і п'яте місто Бразилії (після Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Салвадора і Форталези), засноване 1897 року. Також це столиця штату Мінас-Жерайс, розташованого в південно-східному регіоні. З населенням майже 2,5 мільйони і понад 5 мільйонів в агломерації, Белу-Оризонті — або Бега́ (Beagá), як його часто називають через звучання абревіатури BH португальською мовою — місце інтенсивної економічної і культурної діяльності.
| Белу-Оризонті Belo Horizonte | ||
|---|---|---|
| ||
| Основні дані | ||
| 19°55′ пд. ш. 43°56′ зх. д. / 19.917° пд. ш. 43.933° зх. д. | ||
| Країна | Бразилія | |
| Регіон | штат Мінас-Жерайс | |
| Столиця для | Мінас-Жерайс (федеративна одиниця Бразилії) | |
| Межує з
| ||
| Засновано | 1701 | |
| Статус міста | 12 грудня, 1897 року | |
| Площа | 330 км² | |
| Населення | 2 479 175 (2013) | |
| Агломерація | 5,2 млн. (2013) | |
| · ІЛР | 0,81 | |
| Висота НРМ | 760 м | |
| Назва мешканців | англ. Belo-horizontino | |
| Міста-побратими | Триполі, Гомс, Лісабон, Мінськ (1987), Гранада, Чикаго, Вифлеєм, Чімботе, Ньюарк (2006), Лаґос | |
| Телефонний код | (55) 31 | |
| Часовий пояс | UTC−3 | |
| GeoNames | 6321162 | |
| OSM | r368782 ·R | |
| муніципалітет Бразилії | 3106200 | |
| Поштові індекси | 30000-000 | |
| Міська влада | ||
| mayor of Belo Horizonted | Fernando Damata Pimentel, PT | |
| Вебсайт | Prefeitura de Belo Horizonte | |
| Мапа | ||
| | ||
| | ||
| Белу-Оризонті Belo Horizonte у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Перші поселенці в регіоні оселилися на початку 1700-х років. В 1701 році золотошукач Жуан Лейті да Сілва Ортіс, зваблений красою цих місць та сприятливим кліматом, заснував тут скотарську ферму Курал-дель-Рей. Але місто, відоме сьогодні, було сплановане й побудоване в 1890-х роках, щоб замінити Ору-Прету як столицю штату Мінас-Жерайс. Переїзд органів влади стався 12 грудня 1897, що і вважається формальною датою заснування міста. На початку XXI століття місто відоме контрастом між сучасними й класичними будівлями, будучи місцем розташуванням багатьох сучасних архітектурних символів Бразилії, у тому числі таких як Церква Пампульа.
Економіка Редагувати
Місто є центром районів гірничої промисловості (залізні і марганцеві руди, алмази) і сільського господарства (бавовник, скотарство). Підприємства включають текстильні, мебльові, взуттєві, керамічні, машинобудування, обробку алмазів. Це важливий залізничний вузол, з цього міста виходить остання пасажирська залізниця країни. Також місто — освітній центр регіону.
На честь міста названо астероїд 10770 Белу Оризонті.
Населення Редагувати
За даними Бразильського інституту географії та статистики, населення міста 2013 року склало 2 480 000 осіб, агломерації — понад 5,2 млн. (5-те і 3-тє місця по країні відповідно).
Расовий склад населення:
Близько 30 % містян складають нащадки вихідців з Італії. За ними йдуть мешканці португальського, німецького, іспанського та левантійського походження. Приблизно 70 % жителів — католики, 20 % — протестанти, атеїстів близько 8 %.
Рівень злочинності в Белу-Оризонті середній за мірками великих міст Бразилії (тобто вельми високий за мірками України або ЄС), але більша частина злочинів скоюється у фавелах.
Уродженці Редагувати
- Марко Антоніо да Сілва (* 1966) — бразильський футболіст.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Instituto Brasileiro de Geografia e Estatística, Censo Populacional 2013
- ↑ OpenStreetMap — 2004.
- History of Belo Horizonte [ 3 березня 2014 у Wayback Machine.], Curral del Rei
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Белу-Оризонті |
- (порт.) Сторінка мерії. [ 27 травня 2014 у Wayback Machine.]
- (порт.) Сторінка уряду штату Мінас-Жерайс. [ 23 червня 2014 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Бразилії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |