Безлю́дівка — селище міського типу Харківського району Харківської області України. Впритул прилягає до південного кордону міста Харкова.
смт Безлюдівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район | Харківський район |
Громада | Безлюдівська громада |
Код КАТОТТГ: | |
Облікова картка | Безлюдівка |
Основні дані | |
Засноване | 1681 (342 роки) |
Площа | 8,2 км² |
Населення | ▼ 9436 (01.01.2018) |
Густота | 1150,7 осіб/км² |
Поштовий індекс | 62489 |
Телефонний код | +380 57 |
Географічні координати | 49°52′09″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д. / 49.86917° пн. ш. 36.26972° сх. д.Координати: 49°52′09″ пн. ш. 36°16′11″ сх. д. / 49.86917° пн. ш. 36.26972° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 114 м |
Водойма | р. Уди, р. Студенок, Нагорівське озеро, Підборівське озеро, озеро Коваленки, Черкаський струмок, річка Броди, річка Бабаї |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Безлюдівка |
До станції: | 3 км |
До райцентру: | |
- фізична: | 13 км |
- автошляхами: | 15,6 км |
До обл. центру: | |
- фізична: | 13 км |
- автошляхами: | 15,6 км |
Селищна влада | |
Адреса | 62489, Харківська обл., Харківський р-н, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, 48 |
Голова селищної ради | Кузьмінов Микола Миколайович |
Карта | |
Безлюдівка | |
Безлюдівка Безлюдівка | |
Безлюдівка у Вікісховищі |
Є адміністративним центром Безлюдівської селищної громади.
Географічне розташування Редагувати
Селище міського типу Безлюдівка знаходиться на лівому березі річки Уда (басейн Сіверського Дінця) і на обох берегах річки Студенок. На півночі примикає до межі міста Харкова, у 3 км на північний захід розташований харківський мікрорайон Жихор, у 4 км на південь розташоване смт Васищеве, в 1 км на південний захід — смт Хорошеве. На заплаві річки Уда між Хорошевим та Безлюдівкою розташоване урочище Крива Лука.
Водойми селища Редагувати
У селищі розташовано кілька великих піщаних кар'єрів, заповнених водою, зокрема: оз. Підборівське, оз. Нагорівське та оз. Коваленки. Також через селище протікає кілька річок: р. Уда, р. Студенок, р. Броди (на північ від Підборівки. Впадає в озеро Новий Лиман), р. Черкаський струмок (на поч. вул. Огородньої), р. Бабаї (на північ від Панського бору).
Відстань до інших міст Редагувати
Походження назви Редагувати
Топонім "Безлюдівка" - назва-прикметник, що показує, як виглядала ця слобода у перші роки, ймовірно, через наслідки татарського набігу
Історія Редагувати
На території селища в урочищах Ващенків Бір і Коваленки виявлено 9 поселень епохи бронзи, 2 поселення скіфського часу, 2 поселення салтівської культури.
Слобода Безлюдівка заснована лише наприкінці XVII століття. 1681 рік — дата першої згадки, й ранніх свідчень про існування Безлюдівки до 1681 року не існує. Межові книги 1716 року дали чітко зрозуміти, що станом на 1673 рік Безлюдівки ще не було. Це поселення заснували й населили козаки.
Село було центром Безлюдівської волості.
У 1861 році було збудовано нинішню будівлю Покровської церкви.
Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.
З червня по грудень 1919 року Безлюдівка була під владою білих денікінців.
У 1920 році в Безлюдівці утворений комітет незаможних селян, а в 1923 р. — організована сільськогосподарська артіль «Огородник» (з 1931 року — колгосп ім. Петровського). В 1932 році створено ще два колгоспи — ім. Другої п'ятирічки та ім. Будьонного.
Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років.
Перша комсомольська організація створена в 1921 році, а перша партійна організація створена в 1936 році.
19 жовтня 1938 року село Безлюдівка віднесено до категорії селищ міського типу.
Існує припущення, що масове поховання жертв Катинської трагедії може бути в Безлюдівці.
У 1930-х роках було прокладено шосе до Змієва в об'їзд Безлюдівки, яке пізніше занепало.
На фронтах Другої світової війни взяли участь 988 жителів селища, з них загинуло 124 особи, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу — 798. Дата заняття Безлюдівки радянськими військами — 28 серпня 1943 року.
У 1950 році три колгоспи Безлюдівки були об'єднані в один під назвою "Перемога", який у 1964 році був перетворений на радгосп «Безлюдівський».
У 1983 році письменник Юрій Герасименко видав повість про Безлюдівку та доярку В. Савельєву "Лісове озеро [ 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]".
23 червня 2016 року було перейменовано назви деяких вулиць, провулків та в'їздів.
Населення Редагувати
Рідна мова за переписом 2001 р.
Українська | Російська | Білоруська | |
---|---|---|---|
БЕЗЛЮДІВКА | 78,29 % | 20,61 % | 0,19 % |
На 1985 рік у Безлюдівці мешкало 9,4 тис. жителів. У 1989 році чисельність населення становила 10 387 осіб (4754 чоловіків і 5633 жінок). За переписом 2001 року населення Безлюдівки вже становило 9693 особи. А на 1 січня 2013 року тут проживало 9698 осіб.
Транспорт Редагувати
Через смт проходять дві інтенсивні залізничні магістралі та автомобільний шлях R-78 Харків-Зміїв.
На території Безлюдівки перебувають залізничні платформи "Удянська", "3 км" і "5 км" Південної залізниці. На території Харкова, поблизу цього смт, є зупинний пункт "Безлюдівка".
Заклади економіки, освіти та культури Редагувати
Промислові підприємства Редагувати
Заклади соціальної сфери Редагувати
- Безлюдівський юридичний ліцей імені Героя Радянського Союзу І. Я. Підкопая;
- Безлюдівський ліцей;
- 3 бібліотеки (дві з них - шкільні);
- супермаркет АТБ;
- відділення Ощадбанку;
- відділення Укрпошти;
- відділення Нової пошти;
- амбулаторія;
- дитячий садок;
- 3 стадіони;
- історико-краєзнавчий музей;
- козацька організація «Святославська застава» та ін.
Релігія Редагувати
- Свято-Покровський храм УПЦ МП (вул. Зміївська, 51).
- Храм Святого Воскресіння Господнього ПЦУ (вул. 1 Травня, 23).
- Громада «Святославичи» РУН-віри (вул. Чайковського, 72).
- Зал Царства Свідків Єгови (вул. Перемоги, 166-Б).
- Церква євангельських християн-баптистів (вул. Огородня, 14).
- Громада «Слово життя» християнської євангельської церкви.
Пам'ятники Редагувати
Є 2 пам'ятники загиблим радянським воїнам, розміщені на братських могилах, а також погруддя Героїв Радянського Союзу — земляків Левицького Романа Івановича та Підкопая Івана Яковича. Окрім цього, є меморіальна плита з іменами загиблих під час 2-ї Світової війни воїнів-односельчан та пам'ятник на могилі невідомого солдата. Також є пам'ятник на могилі Героя Соціалістичної Праці Калініченко Єлизавети Денисівни.
Відомі мешканці Редагувати
- Гейнц Таксвейлер, дезертир з Вермахту, антифашист
- Левицький Роман Іванович, Герой СРСР
- Підкопай Іван Якович, Герой СРСР
- Савельєва Варвара Федорівна, Герой праці
- Калініченко Єлизавета Денисівна, Герой праці
- Сапеляк Степан Євстахійович, поет
- Аулов Олексій Іванович, поет;
- Гусь Анатолій Микитович, диригент, народний артист Росії ;
- Гайденко Анатолій Павлович, український композитор, заслужений діяч мистецтв України;
- Тарасенко Олександр Єгорович, український театральний журналіст;
- Федосова Тетяна Георгіївна, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, автор гербу Безлюдівки.
- Олена Олександрівна Якименко (нар. 31 січня 1985) — українська поетеса, випускниця Харківського національного університету ім. В. Каразіна, кандидат філологічних наук, член НСПУ з 2005, авторка поетичних збірок «Ніч нерозгадана» та «Зонтичні», лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов».
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- . Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
- Вивчення місцевих гідронімів шкільними краєзнавцями (на прикладі водойм смт Безлюдівка) / Кисиленко В. Ю. // Географія та економіка в рідній школі. — 2014. — № 4.
- ↑ Знову про Безлюдівку / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2016. — № 91
- ↑ Кисиленко В.Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле - 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2020. – С.107-116.
- Старовинні документи свідчать / Кисиленко В. Ю. // Газета «Главное». — 2012. — № 32[недоступне посилання з лютого 2019]
- Такий знайомий «Брідок» / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2017. — № 20
- Історична дата / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2009. — № 82
- Frank Fox: God’s Eye: Aerial Photography and the Katyń Massacre, West Chester 1999. ISBN 1-887732-13-6
- . Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 8 вересня 2020.
- ↑ Невідома війна / Кисиленко В. Ю. // Газета «Трибуна Трудящих». — 2010. — № 49
- Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область[недоступне посилання]
- Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.
- Всесоюзний перепис населення 1989 р. Чисельність міського населення союзних республік, їх територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 28 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 28 червня 2017.
- Якименко Олена Олександрівна. Національна спілка письменників України Харківська обласна організація. 10 липня 2012. Процитовано 30 листопада 2022.
- Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6., С.539
Джерела Редагувати
- Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 147.
- Історія міст та сіл УРСР (рос.) [ 22 березня 2010 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Безлюдівка |
- Міста. UA. Безлюдівка [ 29 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Погода в Безлюдівці [ 24 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Книга про історію Безлюдівки