Бабійчук Ростислав Володимирович Ростислав Володимирович Бабійчук 1 14 лютого 1911 19110214 місто Кишинів тепер Молдова

У 1930—1938 роках працював десятником, техніком, виконробом будівельно-монтажних дільниць Південно-Західної та Одеської залізниць. Брав активну участь в комсомольській роботі. Водночас заочно здобув середню освіту.

Член ВКП(б) з березня 1939 року.

З 1939 року — редактор газети політвідділу, начальник сектора пропаганди і агітації політичного відділу Христинівського відділку Одеської залізниці.

Під час німецько-радянської війни — комісар будівництва бронепоїздів, начальник сектора пропаганди і агітації політичного відділу Івановського відділку та секретар партійного бюро вузлової сортувальної станції Іваново Ярославської залізниці.

У 1944 році повернувся до Української РСР. У 1944—1945 роках — 2-й секретар Христинівського районного комітету КП(б)У Київської області. У 1945—1946 роках — 1-й секретар Христинівського районного комітету КП(б)У Київської області.

У серпні 1946—1948 роках — 3-й секретар Київського обласного комітету КП(б) України.

У 1951 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП(б)У.

16 вересня 1951 — 5 травня 1952 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У.

У 1952—1954 роках — інспектор ЦК КП України.

У лютому 1954 — 29 вересня 1955 року — 2-й секретар Львівського обласного комітету КП України.

3 серпня 1955 — 10 липня 1956 року — 1-й заступник міністра культури Української РСР.

Могила Ростислава Бабійчука та його родини, Берковецьке кладовище

10 липня 1956 — 15 листопада 1971 року — міністр культури Української РСР.

З листопада 1971 року — на пенсії.

Під час його керівництва міністерством створено ряд художніх колективів, осередків культурно-просвітницької роботи. Набула розквіту діяльність Павла Вірського, Степана Турчака, Анатолія Авдієвського, Сергія Данченка та інших. Була здійснена велика робота для підвищення рівня підготовки кваліфікованих кадрів в системі навчальних закладів культури і мистецтв. Успішно реалізувалися плани гастрольної діяльності на території Радянського Союзу та за його межами.

Помер за місяць до 102-го дня народження, 11 січня 2013 року. Похований на Берковецькому кладовищі разом з дружиною та сином.

Нагороди Редагувати

чотири ордени Трудового Червоного Прапора
Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2011) — за визначний особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, багаторічну сумлінну працю
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2002) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національної культури
Орден «За заслуги» III ст. (2001) — за вагомий особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, багаторічну сумлінну працю
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР
Заслужений працівник культури України

Примітки Редагувати

11 січня 2013 року пішов з життя Ростислав Володимирович Бабійчук — Міністр культури Української РСР у 1956—1971 роках, Заслужений працівник культури^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
. Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 14 лютого 2011.
Указ Президента України № 286/2002 від 22 березня 2002 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
Указ Президента України № 88/2001 від 13 лютого 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»

Посилання Редагувати

«Киевский вестник» § 104, 22.10.2008.

[1] 11 січня 2013 року пішов з життя Ростислав Володимирович Бабійчук — Міністр культури Української РСР у 1956—1971 роках, Заслужений працівник культури^{[недоступне посилання з лютого 2019]}

[2] . Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 14 лютого 2011.

[3] Указ Президента України № 286/2002 від 22 березня 2002 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»

[4] Указ Президента України № 88/2001 від 13 лютого 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»