Аттільо Піччіоні (італ. Attilio Piccioni; 14 червня 1892, Поджо-Бустоне, провінція Рієті, Лаціо — 10 березня 1976, Рим) — італійський політик, міністр помилування і юстиції (1950—1951), міністр закордонних справ (1954, 1962—1963).
| Аттільо Піччіоні | |
|---|---|
| італ. Attilio Piccioni | |
| Ім'я при народженні | італ. Attilio Piccioni |
| Народився | 14 липня 1892 Поджо-Бустоне, Провінція Рієті, Лаціо, Італія |
| Помер | 10 березня 1976 (83 роки) Рим, Італія |
| Країна | Італія Королівство Італія |
| Діяльність | політик, дипломат |
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца |
| Знання мов | італійська |
| Членство | ПАРЄ і National Council of the Kingdom of Italyd |
| Посада | член Палати депутатів Італії[d], сенатор Італії[d], міністр закордонних справ Італії[d], міністр закордонних справ Італії[d], міністр закордонних справ Італії[d], міністр закордонних справ Італії[d], Vice President of the Council of Ministers of Italyd, Italian Minister of Justiced, Q55341394?, Q55341394?, Q55341394?, Q55341394?, Vice President of the Council of Ministers of Italyd, Vice President of the Council of Ministers of Italyd, Vice President of the Council of Ministers of Italyd, Vice President of the Council of Ministers of Italyd, Italian Minister of Justiced, Vice President of the Council of Ministers of Italyd, member of the Constituent Assembly of Italyd, представник Парламентської Асамблеї Ради Європи, сенатор Італії[d], сенатор Італії[d] і член Палати депутатів Італії[d] |
| Партія | Християнсько-демократична партія |
| Діти | П'єро Піччоні |
|
Біографія Редагувати
Ранні роки Редагувати
Народився за різними відомостями або 14 червня 1892 року, або 14 квітня 1892 року, або 14 липня 1892 року в Поджо-Бустоне, в родині шкільних вчителів — Джузеппе Піччіоні і Гаетано Фабиани, дев'ятим з десяти братів. Закінчив католицьку гімназію і ліцей у Рієті, потім з відзнакою закінчив юридичний факультет Римського університету. Брав участь у Першій світовій війні, спочатку в лавах берсальєрів, потім як льотчик-інструктор.
Політична кар'єра Редагувати
Після війни став адвокатом, увійшов в число засновників Італійської народної партії, з 1919 по 1924 рік складався в її Національну раду (вважався видатним представником лівого крила партії, співпрацював в туринському виданні Pensiero popolare. Після Другої світової війни приєднався до Християнсько-демократичної партії, з 1946 по 1949 рік був її національним секретарем. 11 вересня 1944 року, після звільнення Флоренції, де проживав з 1939 року і з 1943 року брав участь у підпільній роботі християнських демократів, Піччіоні був кооптований до Національної ради, а 2 червня 1946 року обраний до Установчих зборів Італії. У 1948—1958 роках перебував у фракції ХДП Палати депутатів 1-го і 2-го скликань (з 31 грудня 1956 року очолював фракцію). З 27 січня 1950 по 26 липень 1951 року був міністром помилування і юстиції в шостому уряді Де Гаспері. У сьомому уряді Де Гаспері з 26 липня 1951 по 16 липня 1953 року обіймав крісло заступника голови Ради міністрів Італії і міністра без портфеля, виконуючи в цей період функції прем'єр-міністра (19 лютого і 7 вересня 1952 роки) і виконуючого обов'язки міністра у справах італійської Африки (в той ж терміни). З 16 липня по 17 серпня 1953 року в восьмому уряді Де Гаспері знову був заступником прем'єр-міністра і міністром без портфеля. Міністр закордонних справ Італії в першому уряді Фанфаном з 18 січня по 10 лютого 1954 року і потім до 19 вересня 1954 року — в першому уряді Шельби. Пішов у відставку з міністерської посади через пред'явлених його синові П'єро Піччіоні разом з маркізом Монтанья звинувачень в причетності до вбивства Вільми Монтезі, на ім'я якої ця історія стала відомою як «справа Монтезі». З 1958 по 1976 рік перебував у фракції ХДП Сенату з 3-го по 6-е скликання. Заступник прем'єр-міністра і міністр без портфеля в третьому уряді Фанфані з 26 липня 1960 по 21 лютого 1962 року. У четвертому уряді Фанфаном з 21 лютого 1962 по 21 червня 1963 року обіймав посаду заступника прем'єр-міністра, а з 21 лютого по 29 травня 1962 — міністра без портфеля. Міністр закордонних справ з 29 травня 1962 по 21 червня 1963 року. Далі з 21 червня по 4 грудня 1963 року був в першому уряді Леоне заступником прем'єр-міністра і міністром закордонних справ, а потім до 22 липня 1964 року — міністром без портфеля в першому уряді Моро. Міністр без портфеля в третьому уряді Моро з 23 лютого 1966 по 24 червня 1968 року і потім в другому уряді Леоне до 12 грудня 1968 року. Помер в Римі 10 березня 1976 року.
Примітки Редагувати
- Mazzei F. Dizionario Biografico degli Italiani — 2015. — Vol. 83.
- Munzinger Personen
- http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=809
- ↑ senato.it